У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна» кореспондент Інформ-служби ФФУ поспілкувався з головою Хмельницької обласної федерації футболу Вадимом Федоренком.

− Вадиме Івановичу, яким нині є футбольне господарство вашої області? Які проводяться змагання, скільки команд бере в них участь? Скільки мешканців області займається футболом?

− У вищій групі першості області у нас грає всього 10 команд, але ми сподіваємось, що їх кількість поступово збільшуватиметься. Потенційні новачки, скажімо, можуть брати приклад з «Полоні» із Полонного. Батьки цієї команди знайшли кошти, мають порозуміння з міською владою, чудовий стадіон... Скоро їм до снаги буде змагатися з лідерами, якими за результатами першого кола стали волочиський «Збруч», старокостянтинівський «Случ» та дунаєвецький ФК ІНАПІК.
Розвивається потроху і спортивна інфраструктура. До Дня незалежності завершилась реконструкція на стадіонах у Славуті, Дунаївцях. Закінчується будівництво спорткомплексу в Ізяславі, кошти на відновлення арени вишукала і влада в Старокостянтинові. До речі, тамтешні трибуни частково укомплектуємо пластиковими сидіннями, знятими під час реконструкції НСК «Олімпійський» у Києві. Ми вирішуємо це питання через Федерацію футболу України.
Дуже приємно, що інтерес до футболу повертається і у вболівальників. Наприклад, матчі обласної першості у Волочиську відвідує вже близько двох тисяч глядачів. Районні рада та адміністрація вже заходилися споруджувати на стадіоні футбольний майданчик із штучним покриттям. Районні керманичі дивляться на перспективу команди. «Збруч» планує у 2009 році грати у першості колективів фізкультури, а восени − у перехідній аматорській лізі чи другій лізі національного чемпіонату. На жаль, до розвитку футбольної справи майже не докладає поки що рук міська влада Волочиська.
Прекрасний стадіон маємо у Нетішині, гарний − у Кам’янці-Подільському, а от у Хмельницькому − тільки обіцянки збудувати арену для команди вищої групи. Мабуть, ближче до Євро-2012 матимемо достатню кількість нормальних стадіонів, де зможуть і діти грати, і люди дозвілля проводити. В Кубку України цього року від Хмельниччині виступав «Случ» зі Старокостянтиніва, хоча обласний кубок виграла Деражня. Але брак фінансування не дав цій команді можливості спробували власні сили на загальнонаціональній арені.
Крім цього, 20 команд грає у першій групі області. Це райони, селища − по суті змагання товариства «Колос», але оскільки воно не має вдосталь коштів, тож, скажімо, суддівство оплачує наша федерація. Також не може не тішити те, що вперше за п’ятнадцять років на світ футбольний ми витягли Старосинявський район. З іншого боку, борсається на ентузіазмі Білогірський, а в Славутському, здається, значення слова «футбол» взагалі забули.
Також зауважу, що вже відбулися змагання у всіх вікових групах нашої дитячо-юнацької футбольної ліги. Переможці брали участь у всеукраїнських турнірах. Кам’янчани, хмельничани, ізяславці позаймали високі місця у своїх зонах, але недостатні, щоб вийти із них. Трохи піднявся й рівень жіночого футболу, який культивується у вісьмох районах області.
− Скільки на Хмельниччині футбольних шкіл? Чи вистачає кваліфікованих тренерів?
− Загалом в області 36 дитячо-юнацьких спортивних шкіл, у яких культивується футбол. Та якщо вихованці «колосовської» школи з Волочиська грають і в дитячій лізі, й у вищій, то Віньковецька ДЮСШ, що підпорядкована освітянам, не забезпечила участі учнів у фіналі дитячо-юнацької ліги.
Прикро, але навіть в обласному центрі діти не мають умов для того, аби нормально тренуватися. На полі біля Палацу творчості учнівської молоді − після тренувань інших команд − поле, на якому дуже високий ризик зазнати травми, а не навчитись футболу. Тим не менш, завдяки спонсорам та тренерам ДЮСШ-1 хмельницьке «Поділля» двома віковими категоріями представлене у першості країни. Туди ж пробилися юні футболісти Шепетівського пансіону та Кам’янець-Подільської ДЮСШ-2.
Наполегливо проситься у цю лігу керівництво Красилівської ДЮСШ. Ми сподіваємося, що з цього розпочнеться відродження футболу в цьому місті, яке нещодавно плекало команду першої ліги національного чемпіонату.
− За рахунок чого забезпечується робота обласної федерації? Чи допомагають органи місцевої влади, яким чином підтримує вас ФФУ?
− На діяльність обласної федерації з обласного бюджету на 2008 рік виділено 250 тисяч гривень. 110 тисяч із них − на проведення заходів. Левину долю цих коштів спрямовуємо на роботу суддів − таким чином зняли тягар із учасників змагань. На командах залишається тільки символічний внесок у федерацію по дві тисячі гривень − на організаційні потреби, призові комплекти… Багато прикладів фінансування футболу з місцевих бюджетів. Це − Ізяслав, Волочиськ та інші. В Нетішині − Хмельницька АЕС. Хоча загалом у нас практично немає команд, які можуть похвалитися міцними меценатами.
Дуже допомагає нам Федерація футболу України. Наприклад, у минулому році ми отримали 50 тисяч гривень цільових коштів на реєстрацію районних федерацій. Цього року, завдячуючи ФФУ, закупили півтонни трав’яного насіння з Голландії для відновлення газону на стадіоні Політехнічного коледжу − ми уклали договір з ректором цього закладу Миколою Бодарецьким про оренду їхнього поля, де може тренуватися команда майстрів.
− Які проблеми все ж найактуальніші для обласної федерації? Які футбольні дискусії відбуваються на місцевому рівні?
− Щодо проблем… Багато тренерів команд нашої вищої групи наполягають, щоб у чемпіонаті області мали право грати лише місцеві футболісти. Але якщо житель Підволочиська Тернопільської області, працюючи у Волочиську, хоче грати за Волочиськ, ми ж не можемо йому заборонити.
Як і всюди, є певні нарікання на суддівство, але це питання відсутності досвіду. І коли нам вдасться розвинути футбольну інфраструктуру, залучити побільше команд до турнірів усіх рівнів, тоді зможемо вирішувати й ці проблеми. До речі, в обласній програмі розвитку футболу у нас є розділ «Суддівство й інспектування».
Та головне завдання для ХОФФ, як на мій погляд, допомогти зберегти командний дух у колективах, позбутися формалізму. Наприклад, якщо ми в минулому році роздали на загальноосвітні школи 22 тисячі футбольних м’ячів, то тепер направимо їх у ті 36 ДЮСШ, які виховують футболістів. Або інший приклад неформального підходу. У Полонному місцеву федерацію очолив директор Буртинського заводу вогнетривкої цегли Олександр Дехтярук, який не тільки вкладає у футбол власні гроши, а й слідкує за ефективністю використання коштів із міського та районного бюджетів.
− Які основні напрямки програми розвитку футболу на Хмельниччині?
− Нова обласна програма наразі доробляється, уже два місяці ми виправляємо її недоліки, і невдовзі її затвердимо. Основна увага в цьому документі прикута до розвитку аматорського футболу, футзалу, жіночого, ветеранського й інвалідного різновидів гри. Працюватимемо і над підвищенням кваліфікації тренерського складу, рівня місцевих фахівців. Дуже важливо, щоб наставники бачили у своїх вихованцях не тільки їх можливості, а й уміли контролювати стан організму, психологічний стан.
Саме такі тренери знаходили неординарні таланти, якими ми можемо гордитися. Наприклад, у Волочиську свого часу відкрили Ігоря Задворного, який потім грав за тернопільську «Ниву». Романа Гурина − воротаря, що грав за той же Тернопіль, а потім у Кривому Розі. Захисника Андрія Донця, що грав за «Волинь», «Закарпаття», «Таврію», «Карпати». В Ізяславі виріс центральний захисник донецького «Шахтаря» і національної збірної Дмитро Чигринський. Тож Хмельниччина багата талантами. Ми ж маємо зробити все, аби разом із ними прогресував місцевий футбол.