Протягом виступів у чемпіонаті аматорів подоляни досягли деяких успіхів, зокрема перемогли на виїзді «Волоку» і звели в нічию матч із вінницькою «Нивою» вдома. У всіх матчах у складі хмельницької команди грали місцеві вихованці, в основному ДЮФК «Поділля», зокрема футболісти 1998 року народження тренера Віталія Балицького, який і був наставником ФК «Поділля». Його учень Ян Морговський, на думку фанатів, якнайкраще розкрив свій потенціал, відігравши усі 6 матчів і забивши 3 голи.
- Розпочнемо з питання: хто такий Аркадій Йосипович Морговський?
- Чесно – не знаю, але мені здається, що він теж грав за «Поділля».
- Так, спочатку грав, потім був адміністратором команди, потім тренував дітей в ДЮСШ «Поділля», тоді був начальником і тренером ФК «Поділля», а дебютував ще в «Динамо» (Хмельницький) у 1968 році.
- Вже буду знати.
- Найяскравіший матч «Поділля» у цьому чемпіонаті аматорів був у Волоці. Ти зробив дубль. Пам’ятаєш цю гру?
- Так, у Волоки на виїзді ми грали на контратаках і все. Там було без шансів якісь позиційні атаки проводити. Всі досвідчені. Там в центрі грає такий Олександр Омаров – він головою виграє все. Там діагоналі не проходили. Коли ми почали бігти в контратаку – забивали і позаду дуже добре грали, без помилок.
Перший гол – ми пропустили на 1-й хвилині, але тоді був офф-сайд – відразу на 2-й хвилині забили. Центральний захисник віддавав пас воротарю – я просто перехопив і забив у порожні ворота. А другий гол ми забили на 83-й. Тоді Степанюк віддав передачу, я вийшов один на один із воротарем і забив.
- Чого не вистачило для позитивного результату у Вінниці?
- Напевно не вистачило характеру. Точніше ми не змогли його проявити. Для мене ця гра була не такою як домашня, бо коли ми на виїзді пропускаємо гол, трошки важче вже стає. Чесно трохи не вистачало досвіду. Тільки з дитячої школи і трошки важко ще грати проти досвідчених команд. Не відчувається підтримка.
В перших матчах трошки боялися, а коли ОДЕКу програли 6:0, то не вистачало досвідчених гравців. В «Ниви» молодші гравці як в ОДЕКа чи «Волоки», але порівняти з нами: 98 р.н. сім граців грає в основному складі, а там 93-го є. Просто вони більш підготовлені. В нас не було зборів. Коли команда бореться, відбирає м’ячі, а коли ми не проходили зборів – на простих тренуваннях важко набрати таку фізичну форму.
- Можливо важко було за повних трибун грати, якщо навіть арбітр під кінець матчу почав судити в сторону господарів…
- У Вінниці була підтримка ультрас в «Ниви» і наші теж там були. В паузах коли вінницькі ультрас не кричали, вони нас підтримували, бо там без шансів було – дуже багато вболівальників «Ниви» прийшло. Так, трошки важко було. Але більше вінницькій команді. Там суддя не знаю, що він там свистів. Я вважаю, що пенальті там не було. Тобто, якби ми грали вдома не поставили би таке пенальті. Суддя не давав нам грати. Були такі моменти, що можна було швидко розпочати атаку, а він свистів.
Були такі моменти: при 0:0 наш гравець лежить, а він дає продовжити їм атаку. Так же не можна, він повинен був свиснути. Атака наша чи ні, але гравець лежить на полі, йому потрібна допомога. Ми могли перемогти в цьому матчі, а по тій грі, що ми грали вдома, то на виїзді могли точно вигравати. Чесно, не вистачає команді гравців з досвідом. От зараз Музичук Олександр такий є. Він забив ОДЕКу вдома.
- Музичук хіба має досвід виступів на професіональному рівні?
- Він грав у вищій лізі Молдови і рік чи півроку тому приїхав з Румунії. Він грав в Румунії у другій лізі. Просто у нього з візою були якісь проблеми чи не з візою і він повернувся в Хмельницький і почав з нами тренуватись. Мали його ще спочатку заявляти, але не було трансферного листа, документи не приходили з Румунії. Він ще вирішував чи залишатись чи їхати, а тут вирішив лишитись – все, його заявили. До речі, Сашко грав за молодіжну збірну Молдови.
Він на тренуваннях дуже підтримує. Дуже добре, коли в тренувальному процесі і на іграх є досвідчені гравці. На тренуваннях ти дивишся, як робить Сашко - от я знаю, що він робить правильно – ти стараєшся робити так само. А от коли Віталій Костишин не тренувався – у нього травма була, стегно потягнув – то трошки не такий тренувальний процес вже був, а зараз Сашко Музичук є. Я з ним фактично граю на одній позиції: він грає на позиції лівого півзахисника і я теж граю лівого півзахисника, нападника. Я дивлюсь, він мені каже, як правильно робити і коли я роблю так як він говорить, то набагато легше.
- Яне, а чим тобі запам’ятався цей турнір аматорів?
- Чемпіонат аматорів дуже запам’ятався більш позитивними емоціями, бо це перший такий турнір, де грали проти досвідчених. Я в «Поділлі» – дитячій школі – три роки грав. Ми всю дорогу, з самого дитинства грали зі своїми однолітками, а тут вже більш старші. Таке бажання було, що не передати. Мені здається, коли буде друга ліга – ясно, що треба професіональних гравців, треба якусь таку опору в команді поставити, щоб хтось гру вів. На мою думку, 5-6 досвідчених людей потрібно команді для участі в професіональній лізі, щоб грати на рівні з іншими.
- В минулому році ти разом з Юхимовичем та Романюком виграв кубок міста, можеш охарактеризувати цих гравців? Чи могли би вони посилити «Поділля»?
- Так, в минулому році в СК «Поділля» грали разом з Юхимовичем – гарний футболіст, він непомітний, але дуже великий обсяг роботи робить на футбольному полі, він дуже багато відбирає м’ячів. Діма чисто опорний хав – дуже гарний. З тих, з якими я грав – це найкращий опорний хав. А Романюк теж гарний гравець, лівий захисник, 26 років, але в нас на його позиції є Богославський Андрій 98 р.н., той же Музичук.
Я би сказав, що навіть Богославський на рівні з Романюком грає. Не думаю, що він би підсилив гру. Півроку ми з ним грали. Він стабільний гравець, але у такому віці вже важко прогресувати. По тих людях, що зараз є – всі перспективні, всі з бажанням, хочуть доводити, що вони найкращі, всі з характером дуже гарним. Найголовніше, що не важливо як ми зіграли чемпіонат аматорів, а те, що тренер сказав: побачив у нас є команда. Віталій Вікторович – тренер дуже гарний.
- Що ж бажаю нових успіхів
- Дякую. До побачення
Розмову вів Вадим Василишин
