У 2 турі чемпіонату України з футболу серед команд другої ліги хмельницьке «Поділля» на виїзді зустрілося з клубом «Балкани» із села Зоря, що на Одещині.
«Балкани» (Зоря, Одеська область)–«Поділля» (Хмельницький) – 5:1 (2:1)
Голи: 1:0 – К. Пархоменко (7), 2:0 – Райчєв (36), 2:1 – Якубов (45+2), 3:1 – Райчєв (52), 4:1 – Саламаха (59), 5:1 – Кірілов (86)
«Балкани»: 12. Олексій Паламарчук – 4.Сергій Урсуленко. 5.Анатолій Опря (23. Едуард Лазаренко, 79). 7.Богдан Саламаха. 8.Олександр Райчєв (к), 13.Михайло Шестаков (9.Вадим Кірілов, 46), 15.Костянтин Гончаренко, 17.Ігор Юречко, 25.Сергій Платунов, 33. Вадим Златов (10.Дем’ян Пєнов, 68) , 99.Володимир Гаврилюк
«Поділля»: 23.Богдан Савчук – 2.Владислав Гресь, 3.Віталій Миколайчук, 6.Андрій Джурко, 7. Ян Морговський (11.Костянтин Степанюк, 77), 8.Андрій Ліповуз (15.Роман Худік, 60), 10.Андрій Муляр, 14. Артем Макарченко, 18. Віталій Костишин (16.Кирило Бабак, 65), 21. Олексій Колесников, 88.Алішер Якубов (к)
Попередження: Якубов (17), Джурко (61), Макарченко (87)
У цей населений пункт команда вирушила автобусом. Шлях видався довгим – аж півдоби. Траса Київ – Одеса, щоправда, гарної якості. Однак після Одеси стан автошляхів різко погіршився. На деяких відрізках вигини асфальту нагадували хвилі під час шторму, а ями були розміром як кратери на Місяці. Після побаченого починаєш сумніватися у реформаторських здібностях Міхеїла Саакашвілі.
Місцеві мешканці пояснюють – тисячі людей заробляють на життя перевезенням товарів із портів Одещини до Румунії і Молдови. Важкі «фури» швидко виводять дороги з ладу.
«Раніше в Ізмаїл можна було доїхати машиною за півтори години, а тепер аж за 5 або 6 годин!», – нарікає Павло, житель села Зоря.
Вихід із ситуації місцеві водії знайшли – їздять не асфальтованими, а ґрунтовими дорогами. Палюче південне сонце бетонує їх не гірше за спецтехніку. На термометрі – понад 30 градусів.
Цікаво, що дорога з Одеси до Зорі веде… через Молдову. Утім, перетин державного кордону відбувається дуже швидко, без жодних проблем і перевірок.
Зоря – етнічне болгарське село, звідси походить і назва клубу – «Балкани». 91% селян у побуті спілкуються болгарською. Тут проживає 5 тисяч осіб (до слова – у райцентрі Сарата лише 4,5 тисячі). Втім, місцевий стадіон може вмістити аж 1600 глядачів, тобто третину населення. Навряд чи таким показником може похвалитися інше українське село або місто.
У 2015 та 2016 роках «Балкани» виграли чемпіонат України серед аматорів, після чого заявилися в другу лігу. Дехто з них має досвід міжнародних матчів.
Господарі грали у білій формі, гості – у темно-синій. На трибунах «балканців» підтримували близько 1100 вболівальників.
Уже в дебюті зустрічі «Балкани» вийшли вперед. Після удару Костянтина Пархоменка метрів з 18 м’яч залетів у сітку.
Подоляни намагалися відігратися, проте в атаці довгий час нічого не виходило. На полі точилася досить жорстка гра у виконанні обох команд. Наприкінці першого тайму Колесников отримав пас у штрафному майданчику, розвернувся і пробив – неточно. Атака зорян у відповідь увінчалася успіхом. Після прострілу з правого флангу їхній капітан Олександр Райчєв майстерно поцілив у ближній кут. Так рахунок став 2:0. Проте вже у доданий час першої сорокап’ятихвилинки хмельничани забили «гол у роздягальню». Капітан команди Алішер Якубов, якому цього дня виповнилося 24 роки, пострілом метрів з 13-ти вразив дальній верхній кут.
На початку другої половині зустрічі Урсуленко вивів Райчєва на ударну позицію. Воротар Богдан Савчук припустився помилки і з ударом капітана «Балкан» не впорався. На 59-й хвилині після подачі кутового «балканець» Кірілов головою пробив у дальню стійку, а першим на добивання встиг Богдан Саламаха. 4:1. Віталій Балицький по черзі провів три заміни. На полі з’явилися ще двоє гравців, для яких цей матч став особливим. Адже Кирилу Бабаку цього дня виповнилося 18 років. А Роман Худік відзначив 17-річчя наступного дня – 31 липня. На 79-й хвилині знову міг відзначитися Якубов, та після його пострілу голкіпера врятувала перекладина. А під завісу матчу господарі знову забили. Після точної передачі справа Вадим Кірілов обіграв воротаря і відправив м’яч у сітку. У підсумку 5:1 – рахунок, на який, погодьтеся, не очікував ніхто.
Завдяки перемозі «Балкани» піднялися на третю сходинку турнірної таблиці. «Поділля» посідає 11 місце, у його активі 3 очки.
Своїми враженнями від гри поділилися гравці та тренери ФК «Поділля» і ФК «Балкани» (примітно, наставники клубу з Одещини Андрій Пархоменко та Ігор Шуховцев свого часу захищали кольори «Поділля»)
Андрій Пархоменко, головний тренер ФК «Балкани»:
«Я вважаю, повний стадіон – це велика мотивація для нас. У цьому матчі у нас виходило все. Переважали суперника у всьому, реалізували свої моменти. Щоправда, пропустили гол в роздягальню, але це просто втрата концентрації. Я був впевнений, що ми заб’ємо ще, так і сталося. У далекому 1994 році грав за «Поділля», як зараз пам’ятаю, забив дуже красивий гол. Мені довіряв тренер, добре ставилися вболівальники. Та пізніше я вирішив грати у вищій лізі».
Ігор Шуховцев, воротар і тренер ФК «Балкани»:
«Видно, що команда «Поділля» лише створюється, і, не зважаючи на рахунок, іноді хлопці демонстрували гідну гру. У нас також півкоманди раніше не грало на професійному рівні. У мене залишилися дуже приємні спогади про час, коли я захищав ворота «Поділля» (сезон 1993-1994). Тоді на футбол збирався повний стадіон, там була гарна атмосфера. Безумовно, гра за «Поділля» стала важливим етапом моєї кар’єри».
Віталій Балицький, в. о. головного тренера ФК «Поділля»:
«Ми знали, що нам буде протистояти дворазовий чемпіон України серед аматорів. Суперника поважали, але не боялися. В нас молода, недосвідчена команда, не вистачає їй фізичних кондицій. Допустили помилки, прикро, що наступаємо на одні і ті ж самі граблі. «Балкани» володіли перевагою. Вони свої моменти реалізували, а ми – ні».
Алішер Якубов, капітан ФК «Поділля»:
«Мій день народження вперше припав на дату офіційного матчу. Коли забив гол у роздягальню, звісно було приємно. В другому таймі були налаштовані зрівняти рахунок, проте все вийшло навпаки – пропустили третій гол. Переломити хід гри не вдалося. Важко грати у спеку, без підтримки своїх вболівальників».
Кирило Бабак, гравець ФК «Поділля» (футболіст просить називати його Кирило, а не подвійним ім’ям Ілля-Кирило, як вказано у паспорті):
«У мене теж такого ще не було, щоб грати у свій день народження. Хлопці і тренери привітали вранці, перед матчем. Гра нелегка, ми поступалися супернику у боротьбі. Проте кожна гра чогось вчить. Треба старатися, працювати на тренуваннях і тоді все вийде».
Фото ФК "Балкани" та прес-служби ФК «Поділля»
