Суб’єктивний погляд на матч «Динамо» - «Нива»

Отже, матч завершений вже давненько, але не написати про нього нічого було б неправильно. Безумовно,смакувати перемогою над «Нивою» не буду, оскільки не все так було і смачно, та й сенсу у цьому немає. Хто над чужими проблемами сміється, той сам потім може вскочити у халепу. Подібне підтвердив і цей матч… Повернімося до зими. Пригадуєте, як вінничани з хмельничанами «товарняк» ганяли? Рахунок 5:0 на користь «Ниви». І, якщо тренерів «Динамо» він не прігнітив та не здивував, оскільки команда до цього лише двічі тренувалася на великому футбольному полі, то ось «Ниву» потішив. Тоді дехто із клубу і кинув фразу: «Тепер ваші футболісти можуть спати спокійно». Були й такі розмови, що «Ниві» і тренуватися не потрібно, аби переграти «Динамо». Це, звісно, все було згадано до матчу 1 травня. А тому футболісти хмельницького клубу хотіли довести просту істинну: «Добре сміється той, хто сміється останнім». Така собі маленька помста…

Прикмети

«Піду завтра куплю собі нові перчатки», - за декілька днів до гри сказав Василь Козіброда. А я йому: «Не купуй! Грай із «Нивою» в тих, що й раніше. Ну, щоб на фарт!». Василь глянув на мене та сказав, що не вірить у такі забобони і переконаний, що із «Нивою» і в нових відстоїть гідно. У принципі, так воно і вийшло, ось тільки «суху» серію Козіброда не вберіг… Хоча толку з тієї сухої серії, головне, що переможна продовжилася. А вже у день матчу сталася дещо неординарна подія, яка хмельницьких «знавців прикмет» змусила позитивно налаштуватися на гру. В автобусі «Ниви» розбили якесь дзеркало, а це, кажуть, не до щастя… Так воно і вийшло! «Нива» ж то програла!

Статистика

Звісно, якби хтось засікав час володіння м’ячем, то гості частіше його тримали та атакували. Але коефіціент корисності від того втілився в лише один гол. Хоча відверто, могли ж більше забити. Принаймні, на 32 хвилині «Динамо» врятувала поперечина. Але ж і хмельничани мали б карати «Ниву» за нахабність в атаках, своїми котрвипадами. Особливо наприкінці матчу, коли Грищук із 12 метрів вистрілив по горобцях чи Муравський, летівши правим флангом замість передачі на вільного Грищука «загрався» та втратив «смугастого». Але статистика – це мова цифр, а вони кажуть таке – «Динамо» переграло «Ниву» з рахунком 2:1. Однак маємо й інші цифри, які вже не на користь хмельничан. «Динамо» за весь матч нанесло 10 ударів (з них 5 у площину) та заробило дише один кутовий. «Нива» ж била по воротах Козіброди 14 разів! Щоправда у площину лише 4 удари. А з кутового прапорця подавли сім разів. А взагалі, якщо відверто, атаки «Ниви» не було такими потужними, як того побоювалися в Хмельницькому. Гості часто просто не знали, що їм робити, а тому все завершувалося навісами у штрафний майданчик, де захисники «Динамо» виносили «небезпеку» куди подалі.

Декілька слів про…

Переможців! Отож Віктор Муравський обрав на цей матч саме той склад, який тиждень тому переграв ФК «Львів-2» із рахунком 4:0. Навіть заміни такі ж самі робив! Мабуть, вірить у різні прикмети. Нехай! Головне, щоб допомогало. Ну, і тепер декілька слів про кожного футболіста «Динамо».
Козіброда. Так, він міг врятувати команди від голу на 10 хвилині, але… занадто сильно і класно пробив Воронін. Однак далі Василь діяв бездоганно! Особливо можна відмітити останні хвилини матчу, коли він правильно обирав позицію та рятував свою команду. Не перший раз доводиться говорити йому: «Браво!».
Баліцький. Капітан і цим все сказано. Надійно, агресивно, акуратно. Хоча і в нього були помилки в той момент, коли вся команда губилася під тиском «Ниви» і потрібно було, щоб хтось вивів хлопців з цього стану. Віталій таким гравцем не став, але в інших епізодах допомагав своєму клубу здобути перемогу в матчі.
Шляховий. Вище голови не пригнув, але цього і не слід було робити. Він зіграв так, як вміє та може. Хоча іноді було видно, що грав на межі своїх можливостей. У підсумку разомі із одноклубниками отримав порцію овацій від вболівальників. Єдине, що зазначу, Анатолію ще є до чого прагнути.
Шимко. Прогресує хлопчина! Якщо після гри з «Вересом» я писав, що він не схожий на захисника, то в грі з «Нивою» - схожостей вже було більше. Однак свою думку я не змінив – йому потрібно грати у півзахисті, він сам туди лізе, хоче атакувати, а не захищатись. Але тренерам видніше.
Осокін. І знову невгомовний Антон носився правим флангом, стрибав під ноги супернику, «гриз землю», захищав володіння Козіброди. І може б так і було усі 95 хвилин, якби в одному з епізодів не отримав удар по голові, через що на 72 хвилині був вимушений піти на відпочинок.
Горбієвський. За 45 хвилин, які він провів на полі, Максим ніяк не міг налагодити гру в центрі поля. Чи то суперник не давав, чи то в нього щось не йшло. Однак боротьбу нав’язував ще ту! Але ж на ній далеко не заїдеш.
Маліцький. У першій половині першого тайму Олександр теж губився у центрі поля, але згодом вирівняв становище та діяв впевнініше. Єдине, що не сподобалося, доволі часто відходив у захист та давав можливість супернику бити по воротах.
Дехтярук. За 60 хвилин, які Богдан провів на полі, запам’ятався декількома стрімкими проходами правим флангом. Ось тільки із пасом у нього виникали проблеми. А передачу точну потрібно було давати не раз, тоді б і голів було більше.
Солонинко. Вже на 4 хвилині матчу Ярослав вивів Колесникова на побачення з Гайдаржи, яке завершилося першим голом у грі. Потім віддав ще декілька чудових передач, які лише завдяки голкіперу «Ниви» не ставали гольовими. Але були й моменти, коли Солонинко відверто перетримував м'яч, за що справедливо отримував порцію «теплих слів» від колег на полі. На 76 хвилині відправився у роздягальню під вигуки стадіону «Молодець».
Колесников. Наберає форму? Можливо. Це тішить. Згадайте гол! Олексій отримав пас, вишов віч-на-віч та пробив у дальній від голкіпера кут – холоднокровно та точно. А ось штрафний на 31 хвилині з 19 метрів в актив цьому форварду не запишеш – дуже не точно. Однак через три хвилини він «виправився», заробивши штрафний, який реалізував Дітковський. У другому ж таймі міг стати атвором гольової передачі, якби Грищук влучив у рамку воріт з 12 метрів. Тому на 86 хвилині пішов відпочивати з одним голом на рахунку та заробленим результативним штрафним. Так тримати!
Дітковський. Сергій забив вже 11 гол у чемпіонаті, з яких сім навесні. Показник вражає. Як, власне і те, з якою майстерністю Дітковський виконує штрафні удари. Підійшов, покрутив м'яча поставив та пробив у «дев’ятку». І, що, найцікавіше, це в нього був чи не єдиний шанс у матчі, бо ж захисники його всю гру доволі міцно тримали. Але клас є клас – витиснув з матчу все, що міг – забив гол, який приніс перемогу «Динамо».
Бєлов. Несподівана поява Дмитра на 46 хвилині в центрі півзахиста не допомгла «Динамо» налагодити гру в центрі поля – там так і господарювали гості. Але Бєлов відмінно діяв на другому поверсі, чим добрячи дратував футболістів «Ниви», які не знали, що їм робити.
Ткачук. Вийшовши на заміну на 60 хвилині, вже через 5 хвилин отримав шанс відзначитися, але пробив з 16 метрів доволі неточно. Далі ж, фактично, допомагав команді будувати атаки та захищатися.
Папірович. З 72 хвилини поєдинку Вадим заняв місце Шимка, який перейшов грати на фланг Осокіна і почав руйнувати атаки «Ниви», а іноді підключатися і до атак «Динамо». В цілому ж зіграв надійно.
Грищук. З'явившись на 76-хвилині, вже на 79-ій Сашко був зобов'язаний знімати напругу у грі, забиваючи третій гол у ворота гостей. Колесников віддав чудовий пас на Грищука і той, опинившись один в 12 метрах від воріт, не зміг влучно пробити, запустивши «смугастого» високо в небо. Цей момент згадувався на трибунах ще довго.
Муравський. Він теж міг стати одним із героїв матчу, якби наприкінці матчу підняв свою голову, подивився ліворуч та віддав у центр пас на Грищука. А так Олексій, який вийшов на 86 хвилині, запам’ятався лише тим, що «вбив» чудову контратаку, яка могла б завершитися голом.
Безвещук. Ну, що можна сказати про гравця, який вийшов на 90 хвилині? Хоч і провів він мінімум 5 хвилин на полі, але згадати його не можу. Хоча згадати нікого не можу, бо від напруження не дивився на те, хто і як персонально грає, а дивився, як грає захищається КОМАНДА.

Ось і все. Хто не згоден, пишіть у коментарях. Я ж лише додам: «Дякую всій команді за шалену самовіддачу та чудове свято першого травня. Хлопці, ви всі молодці! Але розслаблятися ще зарано».