Поціновувачам футболу, а також тим, хто вболіває за донецький “Шахтар” та стежить за грою збірної України, напевно, не потрібно розповідати, хто такий Дмитро Чигринський. Молодий юнак - один з найперспективніших футболістів нашої держави, який у свої двадцять один досяг того, чого не всі футболісти досягають у тридцять. Дмитро – двічі чемпіон України та срібний призер молодіжного чемпіонату Європи-2006, який за підсумками цього турніру до того ж увійшов до символічної збірної Європи. А за досягнення високих спортивних результатів Президент України Віктор Ющенко нагородив його орденом “За мужність” III ступеня. Однак, мало хто знає, що цей талановитий захисник “Шахтаря”, який до того ж є капітаном команди “гірників” та майстром спорту міжнародного класу, родом з Ізяслава. Кореспонденти “Є Поділля” зустрілися з батьками відомого футболіста, щоб розпитати, як виховувати чемпіона.

За словами мами Дмитра Чигринського, пані Ольги в дитинстві її син був звичайною дитиною. “Діма практично з самого народження дуже любив футбол, - каже Ольга Вікторівна. - В нас збереглося чимало фотографій, на яких він, півторарічний малюк, з радісним виразом обличчя обхоплює руками м’яча і притискає до себе. До речі, ще з самого дитинства в нього був поставлений гарний удар. Можливо, це все – гени від батька, який усе життя захоплюється футболом, а, можливо, це дар від Бога”.

Діма з дитинства мріяв про футбол

У школі Діма гарно навчався, мав нахил до математики та займався футболом у Ізяславській дитячій юнацькій спортивній школі. За словами батьків, саме там під час навчання він брав участь у різних змаганнях. “Ось, навіть є фотографія, де Діма в Москві на футбольному турнірі “Кремлевские звез ды ”, - показує мама Діми. – Тоді його визнали найкращим захисником. Я, звичайно, раділа його успіхам, але серйозно їх не сприймала. Я, як і кожна мама, хотіла, щоб моя дитина всебічно розвивалася, тому записала Діму в музичну школу, де він вдало пройшов прослуховування. Але на цьому прослуховуванні все і закінчилося. Відвідувати музичну школу він не захотів, сказав: “Якщо у мене буде вільний час від футболу, то буду ходити туди”. А оскільки після спортивної школи вже часу не залишалося, то на цьому усе і закінчилося. До речі, у секцію з футболу його завів двоюрідний брат, коли Діма навчався у другому класі”.

А після сьомого класу, який Діма закінчив на відмінно, він поїхав навчатися до Львівського училища фізичної культури. “Я цього, як і кожна мати, звичайно, не схвалювала, - каже Ольга Вікторівна. - Бо футбол - це і травми, і постійні роз’їзди. До того ж, тоді ми не бачили у ньому перспективи і гадали, що це звичайна дитяча забавка і він ніколи не піде у великий професійний спорт. Однак, коли Діма вступив до Львова, ми з чоловіком намагалися його всіляко підтримувати, часто навідували та їздили майже на всі змагання”.

Як розповів батько Діми, Анатолій Степанович, саме він поїхав перший раз з сином до Львова. “Коли Дімка загорівся їхати до училища, мати усе це сприйняла у штики, - каже пан Анатолій. – Я її заспокоював: “Нехай подивиться, тиждень-два побуде і повернеться”. Однак, час минав, а Діма навіть і не збирався назад до Ізяслава. Йому подобалося нове життя, адже він тут міг займатися найулюбленішою справою – футболом. Хоча тринадцятирічній дитині було важко звикнути до нових умов – щоденних тренувань, дисципліни, життя у гуртожитку, далеко від батьків. З Ізяслава вчилися у цьому спортивному інтернаті декілька хлопців. Але не усі витримували. І хто перед собою великої мети не ставив, міг більше втратити, ніж знайти”.

…У 2003 році Дмитро Чигринський закінчив Львівське училище фізичної культури, грав за «Карпати». А вже у вересні 2004 року Чигринський вперше зіграв у футболці молодіжної збірної України. Потім його помітили тренери «Шахтаря» і хлопець переїхав до Донецька. Після піврічної оренди у Запоріжжі (сезон 2005/2006) Дмитро повернувся до “Шахтаря”. Злетів угору він досить раптово, але у той же час переконливо. За рік Дмитро з перспективних донецьких дублерів перетворився на основу оборони “Шахтаря”, а згодом став наймолодшим капітаном цієї команди (7 листопада Дмитру Чигринському виповнився 21 рік!)...

Як розповідають батьки, зараз Діма рідко приїздить до дому в Ізяслав, а ось вони до нього – часто. “В більшості випадків він буває вдома на новорічні свята, - каже мати футболіста. – Коли приїздить, любить їсти усе, що я зготую. Але найулюбленіші страви – деруни з м’ясом та кишка зі шкварками. Незважаючи на те, що дома він буває нечасто, ми постійно підтримуємо з ним зв’язок. Він телефонує нам після кожної гри і ділиться враженнями про неї, розповідає про своє життя. А ми намагаємося їздити на всі його ігри”.

За словами матері, не зважаючи на різноманітні нагороди та чемпіонські титули, Діма не страждає на “зіркову хворобу”. “Він - скромна людина, не любить бути у центрі уваги, - каже Ольга Вікторівна. - Минулої зими, перед самим новим роком, коли Діма приїхав додому, місцеві хлопці попросили зіграти з ними, і Діма з радістю погодився. Коли він в Ізяслові, обов’язково намагається відвідати спортивну школу, поспілкуватися з дітьми”.