За неповний 31 рік Віталій Балицький має доволі значний досвід футбольного життя. Адже він встиг пограти в командах різного гатунку – від другої ліги до вищої. Допомагав і київському ЦСКА виступати на міжнародній арені в Кубку УЄФА. Нині ж Віталій став капітаном рідної команди – хмельницької. І весь свій досвід завжди готовий передати поколінню, яке підростає. Але, як зізнається, ще й сам багато чому вчиться, адже завершувати кар’єру футболіста не збирається. «Хочу ще грати», - каже Балицький.
«У нас просто двір був футбольним, - пояснює Віталій своє дитяче бажання стати футболістом. – Ми завжди ганяли м’яча з Андрієм Кірликом, Вадимом Кроханом та його батьком (всі вони свого часу теж грали у «Поділлі» - прим.авт.) А потім, приблизно в першому класі, вирішив піти у футбольну школу. Зі всіма хлопцями. Спочатку займався в дитячо-юнацькій школі №1, пізніше перейшов у «Поділля».
Вже з юного віку Віталій Балицький залишив рідне місто, щоб стати футболістом. Тим паче, що батьки не були проти, адже вважали, нехай син краще займається футболом, ніж десь вештається вулицями. Тож спочатку навчався у столичному спортивному інтернаті, потім – у республіканському училищі олімпійського резерву. І вже в 16 років повернувся додому. Одразу ж в «Поділля». Але «зачепитися» в Хмельницькому не вдалося. Натомість, знайшов себе в Шепетівці – у «Темпі». Однак незабаром хмельницьке «Поділля» очолив Володимир Сендель, який і забрав у рідну команду молодого захисника.
Під час поєдинку в Києві між «Поділлям» та ЦСКА-2 око столичних тренерів звернуло увагу на Віталія Балицького. До того ж, тому настав час йти в армію. А тому й запропонували хмельничанину перейти до них у клуб, за який на той час можна було грати та проходити військову строкову службу одночасно. «Два роки я відіграв за ЦСКА-2, а потім ще три роки за головний армійський клуб, - згадує Віталій. – Це була вища ліга чемпіонату України! А мені було лише 19 років…».
Надійна гра в захисті у виконанні Віталія Балицького не була обділена увагою тренерського штабу молодіжної збірної України. І хоч тоді «молодіжка», в яких грали хлопці до 21 року, не подолала кваліфікаційний бар’єр на чемпіонат світу, Віталію все одно є про що згадати. По-перше, він отримав безцінний досвід виступів на міжнародному рівні. По-друге, грав разом із Андрієм Вороніним, Анатолієм Тимощуком, Олегом Венглинським. Перші двоє є нині лідерами національної збірної України! І коли зараз бачаться (хоча таке буває дуже рідко), завжди цікавляться справами один одного.
У сезоні 2001/2002 років київське ЦСКА у першому ж раунді Кубку УЄФА, до якого пробилося завдяки двом перемогам над фінським «Йокерітом», потрапило на югославську «Црвену Звезду». «І ніхто не вірив, що ми зможемо пройти цю команду, - продовжує екс-гравець ЦСКА. – Це були, мабуть, одні з найважчих матчів у моїй кар’єрі. Але ми досягли успіху, перегравши їх вдома з рахунком 3:2 та на виїзді, здобувши нічию 0:0. Далі ж був ще серйозніший суперник – бельгійський «Брюгге». У Києві поступилися з рахунком 2:0, на виїзді – 5:0. Але ці матчі завжди буду пам’ятати». Згодом Віталій залишив Україну, прийнявши пропозицію колишнього гравця київського «Динамо» Володимира Мунтяна, який очолив владикавказьку «Аланію». Саме там він грав разом із своїм товаришем по ЦСКА Сергієм Симоненком, який зараз захищає кольори столичного «Арсеналу», і з яким й досі товаришує нинішній капітан хмельницького «Динамо».
Про особисте
Є думка, що професійний футбол заважає особистому життю футболістів. Не кожна дружина витримає те, що її чоловіка часто немає вдома. Тренування, збори, виїздні матчі… Але Віталій Балицький каже, що футбол на його сімейне життя не вплинув. «В мене є колишня дружина та донька Валерія, якій невдовзі виповниться шість років, - ділиться футболіст. – Вони мешкають у Києві. Донька навідується до мене в гості, а я часто до неї. В мене все нормально! Те, що я розійшовся із дружиною… Футбол тут ні до чого!»
Ну, а наостанок, для тих, хто хоче стати футболістом, дамо пораду від Віталія Балицького: «Головне - бажання. Якщо воно буде, то й результат прийде».
Довідка «Теленавігатора»:
Віталій Балицький, народився 22 серпня 1978 року в Хмельницькому.
Виступав за «Поділля» (Хмельницький), ЦСКА (Київ), «Аланію» (Владикавказ, Росія), «Волинь» (Луцьк), «Клуж» (Румунія), «Нафком» (Бровари), «Зірку» (Кіровоград), «Ниву» (Вінниця), «Поділля-Хмельницький», «Комунальник» (Луганськ). Капітан «Динамо-Хмельницький».
Амплуа: захисник.
Екс-гравець молодіжної збірної України (U-21).
У сезоні 2008/2009 років у чемпіонаті України в другій лізі групи «А» провів за «Поділля-Хмельницький» вісім матчів – 685 хвилин на полі, забив 1 гол.
Неодружений, має доньку.
Газета "Є! Теленавігатор" від 9 квітня 2009 року.
При використаннi матерiалiв сайту посилання на сайт обов'язкове!
