Династія Сапешків добре відома в подільському футболі. Ігор Миколайович і Юрій Миколайович Сапешки і в кам’янецькому спочатку «Буревіснику», а потім «Поділлі» пограли і в хмельницькому «Динамо» пограли, і між собою в перехідних матчах 1960-1964 грали. Тоді як молодший брат Ігор грав у нападі «Поділля», старший – Юрій грав в обороні «Динамо». Але найбільших успіхів у футболі все ж досяг Сергій Юрійович Сапешко або просто Сапєха - прізвисько, яке мав Сапешко і йому приємно коли до нього так звертаються. Він встиг пограти і в обороні, і в нападі…
- Сергію Юрійовичу, де ти народився?
- Народився я Кам’янці-Подільському, але в два роки ми з батьками переїхали до Хмельницького, тому що мій батя грав тут за «Динамо» з 1960 року.- У твого батька був брат, теж футболіст…
- Так. Був цікавий епізод, коли в 1962 році в перехідних іграх у складах різних команд з Кам’янця і Хмельницького грали дядько Ігор Сапешко і батько Юрій Сапешко.
- Які види спорту тобі подобались в дитинстві?
- Мені подобався футбол і хокей. Свою доньку я назвав в честь видатного хокеїста Валерія Харламова №17 збірної СРСР. Але почав грати у футбол. До речі, спочатку стояв на воротах.
- А хто навчав тебе азам футбола?
- Я самоучка. В дворі на вул. Кам’янецькій, біля будинку №50 ганяв футбол до 12 років. Вчився в 16-й школі. А потім поїхав в Київ в РШІСП. Там тренером був В.Ф. Качанов. Після закінчення спортінтернату Михайло Коман запросив мене до себе в дубль київського «Динамо». Ще в юнацькій збірній СРСР потоваришував з Володею Безсоновим. До речі, в цьому році на товариському матчі з ветеранами «Динамо» зустрічались з ним.
- Першою командою Сергія Сапешка в дорослому футболі стала «Хвиля»?
- Відіграв два роки, а потім волею долі опинився в сімферопольській «Таврії». За мною вже давно стежив Анатолій Заяєв і забрав до себе.
- В «Таврії» заграти не вдалося?
- В Сімферополі команда грала в першій лізі. Там були старші футболісти за 30 років і в основу було пробитись надзвичайно важко. Тож після розмови з Анатолієм Миколайовичем вирішив поїхати додому. Заяєв наполягав, щоб я поїхав в Севастополь в «Атлантику», але і там і в Хмельницькому друга ліга була, тому повернувся додому.
Майже одразу подзвонив Євген Лемешко, він мене добре знав ще з того часу, як мій батько у нього за «Динамо» грав, і каже: «Що робиш? Давай збирай сумку і до мене в Харків.»
- Там зразу ти став гравцем основи?
- Мені добре вдавалось постачати нападників м’ячами, викладався повністю на полі. В Лемешка по-іншому було неможливо.- Суворим був?
- Звичайно. Його не цікавило, що ти робиш за футбольним полем, але в матчі повинен грати докінця. Як тільки бачив, що хтось забрав ногу, одразу замінював.
- В 1979 році прийшов час йти в армію?
- Так. Відслужив два роки. Потім пропонували однокімнатну квартиру, щоб я лишився. Але трудова була в Харкові, тому повернувся в «Металіст». Крім того, Євген Пилипович подзвонив і сказав, що мене в Харкові чекає двокімнатна квартира.
- Сергію Юрійовичу, як ти став майстром спорту?
- В «Металіста» був гарний сезон і ми дійшли до півфіналу кубка. За це і дали. Але якби не випустив мене Лемешко у тому матчі з московським «Спартаком», майстра би не дали. Не дивлячись навіть на те, що я грав в чвертьфіналі, інших кубкових матчах.
- Як повернувся додому?
- Взимку 1982 року, після того, як вийшли в вищу лігу, ми поїхали на збори, а там в першому ж товариському матчі отримав травму коліна… Зразу відчув, що всередині наче все обірвалось і зрозумів, що треба робити операцію. Але лікарі сказали, що може так пройде, давай подивимось. Накололи мене і до квітня ще грав за дубль, а в вищій лізі так і не зіграв жодного матчу. Тоді мені зробили операцію. І після того був вдома, в квартирі і дивився по телевізору, як «Металіст» грає. Потім не витримав і кажу до Євгена Пилиповича, що грати не граю, а зарплату отримую, тому поїду додому. Він з розумінням поставився. Я обміняв квартиру в Харкові на таку ж в Хмельницькому. Тут пройшов обстеження і переніс ще одну операцію.
- Сергію Юрійовичу, в наступному сезоні ти став кращим бомбардиром «Поділля».
- Мене поставили в напад і почав забивати. До речі, свій найкращий гол я забив нашому Аліку Сиваку (нині – покійному). В першому матчі сезону ми на виїзді грали з вінницькою «Нивою».- І як був забитий гол?
- Пасемчук №2 прострілив в штрафний майданчик, а я прийняв закрив очі і не роздумуючи правою вдарив. Повернувся і пішов. У мене ж права нога для того, щоб ходити, на педалі тиснути
А тут підбігають всі, обіймають. Виявилось, що попав у дальню дев’ятку - На виїзді нічия з «Нивою» – непоганий початок сезону…
- Та всі в команді почали казати, що взяли очки в Вінниці, а у них був тренером Юхим Школьников і вони вважались фаворитом, то будемо в лідерах. А я казав всім: Заспокойтесь, нам просто пощастило. Так воно і вийшло
.- Чи були якісь курйозні моменти у футбольній кар'єрі?
- Моментів таких вистачало...От наприклад, пригадується, грали ми в Івано-Франківську на новому стадіоні "Рух" в тому ж році. Перед матчем я щей наспір з нашим начальником команди С.Л. Сосіним (нині покійним) сказав що переможемо. По ходу гри ми пропустили першими - з пенальті, в 2-му таймі відігралися, теж з пенальті. Матч вже ішов до завершення, і ось наш Льоня Горбієвський пройшов по флангу і навісив у штрафну, мяч можна сказати сам знайшов мою голову і опинився у сітці. А після гри підходить до мене Юрій Аванесов (він тоді працював у "Прикарпатті") і каже: «Сапєха, що ж ти наробив, ти ж без роботи мене залишив...»
- Сапєха, а яка музика тобі подобалась?
- Мені різна. З іноземних, то Beatles, Rolling Stones, Deep Purple, Lead Zeppelin.
- Тепер зрозуміло, чому у тебе така шевелюра була постійно.
- Чому?
- Ліверпульська четвірка з такими зачісками ходила, крім того ти ж схожий з Полом Маккартні.
- Та ні. Пол Маккартні – сер. А знаєш чому? Тому що його нагородила королева орденом Британської імперії, а я лиш майстер спорту СРСР
.- Тоді хто твій найулюбленіший футболіст?
- Мені завжди подобався Йоган Кройф. Зараз подобається Мессі.
- Хто з учасників минулого чемпіонату світу тебе здивував: команди з латинської Америки чи з Європи?
- Мене здивували Чілі і Коста-Ріка своєю командною грою. Збірну Нідерландів витягнув Робен. Шкода, що Мессі не виграв фінал. Але тактики гри в «Барселоні» і збірній Аргентини відрізняються, тому і Ліонель так не виглядав, як наприклад, при Гвардіолі в своєму клубі.
розмовляв Віктор Зарванський і Вадим Василишин
При використаннi матерiалiв сайту посилання на сайт обов'язкове!
