ТОВ ФК „Поділля” і надалі знаходиться у підвішеному стані ...

Підходить до завершення 2006 рік, який щодо виступів ТОВ ФК „Поділля” можна сміливо поділити на дві частини:

1. Це доволі успішний фініш у 15-ій першості України (давайте будемо об’єктивними і згадаємо, що сьоме місце у першій лізі – це другий показник виступів флагмана футболу Хмельниччини на всеукраїнський арені за часів Незалежності;

2. Це принизлива дорога вниз, на дно турнірної таблиці, яка була спричинена свідомим неправильним фінансовим менеджментом керівництва ТОВ ФК „Поділля”.

Вже багато було написано з приводу непорядності братів Арсенюків та деяких членів Ради клубу ТОВ ФК „Поділля”, які завищили преміальні футболістам, усвідомлюючи, що тимчасовий успіх може призвести у подальшому до фінансової кризи, нерозрахунків з футболістами, розвалу колективу, який старанно „будував” Сергій Кучеренко. 2006-ий рік завершується, закінчуються відпустки футболістів, але подальша доля спортсменів, тренерів та керівників є невизначеною. На сьогодні найбільш болючим чинником, який працює проти ФК „Поділля”, є чинник часу. Як відомо, час - категорія необоротна і те, що ще можна було зробити вчора без проблем, завтра вже буде зробити вкрай проблемно. Зрозуміло, що головним суб’єктивним політичним моментом, який заважає вищому керівництву області та міста визначитися із подальшою стратегією щодо ФК „Поділля”, було неприйняття державного бюджету в Україні на 2007 рік. Лише 22-го грудня вище політичне керівництво країни визначилося із головним фінансовим документом України. Тому-то вкрай необхідно на місцевому рівні протягом лічених днів визначитися і з місцевим бюджетом щодо спорту, футболу зокрема. В ідеалі вже у перших числах січня керманичі області та міста мали б вольовим рішенням „розрубати” гордіїв вузол щодо керівних посад у футбольному клубі „Поділля”. Причому немають значення (якщо час вже так затягнуто) персоналії. Йдеться про сам факт надання можливості почати працювати на результат у другому колі одній із „команд”, які претендують на керівництво „Поділля”. Як не дивно, але вузловими фігурами, які „де факто” сповільнюють цей процес, є один з Арсенюків та заступник міського голови Віктор Байдич, який за дорученням міського голови Сергія Мельника займається питаннями футбольного клубу. Не секрет, що між останнім та Олександром Арсенюком є родинні зв’язки. До того ж, Арсенюк і надалі юридично є власником клубу, а Байдич не міг прийняти рішення через неприйняття бюджету України. Затягування прийняття рішення щодо майбутнього команди може призвести до катастрофічних наслідків. А відповідь елементарна:

1. Продовження володіння Арсенюками футбольним клубом „Поділля”;

2. Формування такої „команди” керівників та тренерів, які погодяться без проблем виконувати вказівки згори (безумовно, в першу чергу йдеться про згоду з „потрібними” фінансовими потоками, звісно, непрозорими).

Знову в стороні залишаються інтереси вболівальників, самих футболістів та любителів спорту у місті Хмельницькому зокрема. А час йде! Чого чекаємо, панове?

У випадку, якщо найближчим часом питання майбутнього команди не вирішиться, ми можемо мати небачені наслідки. За інформацією, яка стала відома нашому виданню, багатьма гравцями команди цікавляться хороші клуби. І у випадку, якщо відповідним чином не буде проведена селекційна робота – це прямий шлях у другу лігу. Зараз керівництво клубу лише втрачає дорогоцінний час. Наразі немає ніякого плану підготовки команди до другого кола першості. Де футбольний клуб проводитиме підготовчі збори, хто з футболістів на них буде. і чи взагалі команда фінансуватиметься у другому колі – усі ці питання сміливо можна поставити теперішньому керівництву ТОВ ФК „Поділля”. Очевидно, що на вболівальника вже давно „забили”. Складається враження, що „футбольні мужі” роблять все можливе, щоб остаточно погубити славні традиції футболу на Хмельниччині.

На перший погляд вихід простий. Але з огляду на те, що ним займаються непрофесіонали і люди, випадкові у футболі, він стає складним. Усім помітно, для чого нинішнім керівникам клубу потрібна команда. За увесь період головування Арсенюків та виступу команди у Хмельницькому не зроблено жодних кроків по покращенню інфраструктури клубу. Сьогодні немає нічого, окрім гуртожитку на дев’ятому поверсі будинку біля стадіону „Поділля”. Виникає цілком логічне запитання. Куди йдуть кошти з міського бюджету на утримання команди? Так, ми маємо красень стадіон на 8,5 тисяч місць. Але для кого він, якщо його трибуни порожні. Яскравий приклад останні ігри. Більшість футбольних спеціалістів визнає, що з таким бюджетом можна поступово збудувати тренувальну базу, мати нормальну школу підготовки футбольного резерву і посідати місця значно вищі, аніж є наразі. Напевне, кожен вболівальник погодиться, що хмельницькій футбольній команді сьогодні потрібно наступне:

- тренувальна база з футбольними полями;

- відновлювальний та тренажерний зал;

- регулярна робота з вболівальниками;

- власний прес-центр;

- власний сайт в Інтернеті;

- клубний магазин символіки команди;

- прес-центр з професіональними журналістами;

- клубний автобус;

- спеціалізована дитячо-юнацька школа, яку фінансував би сам футбольний клуб;

- кваліфікований підбір кадрів управлінського та тренерського персоналу.

Сьогодні зі всього вищеперерахованого немає нічого. І це при річному бюджеті команди 4,5 млн гривень. Про що ми говоримо, шановні панове? Більш ніж очевидно, для чого у Хмельницькому існує футбольна команда.

Глас Артем Викторович
(Оригінал статті)