Традиційно тривалу зимову перерву в чемпіонаті хмельницькі футбольні вболівальники за звичкою зустрічали в очікуванні змін на краще. Але вчергове новий рік приніс лише розчарування. Команда вже третій рік не може подолати кризу. Поки що дякувати керівництву клубу та міській владі хмельничани можуть лише за те, що їм не довелося хоронити клуб в рік його п’ятдесятирічного ювілею. Але все вказує на те, що народні обранці лише подовжили агонію команди. Знову скорочено фінансування, і цифра, закладена в міському бюджеті на утримання команди, – 160 тисяч гривень – викликає лише саркастичну посмішку. Навіть якщо цю суму буде подвоєно при уточненні бюджету, це навряд чи вплине на ситуацію, що склалася. На допомогу обласних чиновників сподіватися також не слід, адже вони вже встигли продемонструвати свою байдужість до футбольних справ. Тому стає зрозумілим, що команду врятує лише залучення приватних інвестицій. А їх можновладці шукають уже котрий рік.
Проте і на цьому погані новини із табору «Динамо», на жаль, не закінчились. Минуло два тижні з часу прийняття бюджету, і свої повноваження склав головний тренер «Динамо» Віктор Муравський. Віктор Ілліч півтора роки робив все, що в його силах, щоб протримати команду на плаву. Проте і в нього опустилися руки. Крім нього, команду один за одним покидають орендовані гравці та легіонери з інших міст.
Клуб опинився на межі існування, і в будь-яку мить може поповнити сумний список команд, що зникли з футбольної карти України. Ми ж пропонуємо вам згадати шлях, що пройшла команда з того часу, як отримала статус муніципального футбольного клубу, та спробувати спрогнозувати, що принесе хмельничанам новий сезон.
Футбол за бюджетні кошти
Важко повірити, але лише п’ять років тому «Поділля» виступало в першій лізі чемпіонату України. Команда боролася за те, щоб закріпитися в середині таблиці. Реконструйований стадіон кожного матчу заповнювався вболівальниками. Здавалося, що і в нашому футболі врешті-решт запанувала стабільність. Але виявилося, що вже тоді футбольний клуб був заручником грошових і політичних суперечок. Міська влада відмовилася фінансувати команду, що перебувала у приватній власності. Конфлікт можновладців і тодішнього президента призвів до зняття команди з розіграшу чемпіонату посеред сезону. Президент клубу, пан Арсенюк, розпрощався із Хмельницьким і перевіз команду до Красилова, а обласний центр залишився ні з чим.
Побудову нової команди потрібно було починати з нуля, і першу половину 2007 року новостворений муніципальний футбольний клуб «Поділля-Хмельницький» провів серед аматорських команд, здобувши п’ять перемог у восьми поєдинках.
Наступний сезон 2007-2008, знову в статусі професійної, команда розпочала оновленим складом і з новим головним тренером, знаним в Україні спеціалістом Богданом Блавацьким. «Поділля» одразу ж втрутилося в боротьбу за найвищі сходинки турнірної таблиці, команда показувала на надто стабільний, але якісний і видовищний футбол. На трибуни стадіону повернулися вболівальники. І хоча першу сходинку «подолянам» посісти не вдалося, команда виконала завдання керівництва – виборола третє місце.
Але всі перспективи, що вимальовувалися після вдалого сезону, перекреслили новини, які влітку надійшли із табору хмельничан: Богдан Блавацький разом із кількома ключовими гравцями команди перейшов до вінницької «Ниви»! Таким чином команда втратила тренера та капітана, які посилили прямого конкурента «Поділля» у боротьбі за підвищення в класі…
На тренерському містку Богдана Блавацького змінив колишній його помічник - Ярослав Бобиляк. Зміна тренера і втрата основних футболістів не могла не позначитись на грі команди. «Поділля», яке завершило минулий чемпіонат на верхівці турнірної таблиці, скотилося в другу її половину - на 15 сходинку. Керівництво клубу опинилося в скрутному становищі: треба було терміново покращувати результати команди, оглядаючись на чергове зменшення її фінансування. І вихід було знайдено, хоча і доволі несподіваний – до керування командою долучилося фізкультурно-спортивне товариство «Динамо». Вболівальники в Хмельницькому прийняли таке рішення міських чиновників без особливого ентузіазму, бо вже тоді було зрозуміло, що без приватного капіталу і потужних фінансових вливань буде неможливо знову втрутитись у боротьбу за підвищення в класі. Але обирати не доводилося, коли під загрозою знову опинився сам факт існування клубу.
Першим же своїм рішенням нове керівництво налаштувало проти себе переважну більшість вболівальників – футбольний клуб отримав нову-стару назву «Динамо», з якою починав свій шлях ще у чемпіонаті Радянського Союзу. Таке неоднозначне рішення викликало обурення переважної більшості хмельницьких любителів футболу, для яких «Поділля» за більш ніж тридцять років стало рідним і близьким. Другим рішучим кроком нового міліцейського керівництва клубу стало запрошення нового головного тренера – Володимира Реви. Цей спеціаліст заробив собі ім’я, працюючи та стажуючись за кордоном. І знову, як у випадку із Богданом Блавацьким, ставка на оновлення складу і запрошення досвідченого тренера на перших порах давали результат. Команда почала нелегкий шлях вгору по турнірній таблиці. Але дивуватися успіхам новоствореного колективу хмельничанам довелося недовго. На тренерському містку хмельницького клубу Рева провів лише дев’ять матчів, в яких команда здобула 16 очок. Прогрес загалом був очевидним, і тим важче було повірити, що він власноруч, за один тур до фінішу чемпіонату, написав заяву про звільнення за власним бажанням . Причин такого кроку залишаються незрозумілими і понині, керівництво ситуацію не коментувало. Лише почуття дежавю не покидало вболівальників: відставка Реви до болю нагадувала ситуацію з Блавацьким.
Новим головним тренером, четвертим за два сезони, було призначено знакову для хмельницьких любителів футболу постать – Віктора Муравського. Йому було відведено невдячну роль рятівника команди, яка так і не змогла остаточно перебороти кризу. Півтора року пропрацював Віктор Ілліч, але кардинально вплинути на результати команди, на жаль, не зміг. Це і не дивно, враховуючи те, якими ресурсами оперував наставник. Щороку на утримання команди виділялося дедалі менше коштів, і з кожним роком танули надії хмельничан на повернення до першої ліги. Вболівальники розуміли, що з тим фінансуванням, яким могло «похизуватися» «Динамо», приємною звісткою було вже те, що команда тренується та вирушає на виїзні матчі. Протягом 2010 року команду покинули майже всі легіонери, а ті місцеві хлопці, що залишилися, грали за мізерну зарплатню в тисячу гривень.
Інших результатів, аніж дев’яте місце, за такого стану речей годі було і очікувати. Здається, що із фінальним свистком останнього в минулому році матчу, всі, хто переживає за футбол у Хмельницькому, зітхнули з полегшенням. Але про те, що чекає на клуб попереду, було моторошно думати. Зрозуміло, що зацікавленість у підтримці та розвитку клубу повністю втратило керівництво та міська влада. Немає нічого дивного, що пропорційно зі зменшенням видатків на команду із міського бюджету, падали і результати. Про аншлаг на трибунах і битви на полі, звичні за часів Блавацького, тепер було годі і мріяти.
Натомість стало очевидним, що міські чиновники готові от-от скинути тягар, які самі собі звалили на плечі. Разом з ними від команди відвернулися і динамівці, залишивши на згадку про себе лише непопулярну назву.
Що ж далі?
Схоже на те, що ніхто зараз не в змозі відповісти на це запитання, і лише час покаже, що чекає на «Динамо» в майбутньому. Можна скільки завгодно дорікати клубному керівництву за невдале управління та нелогічні кадрові рішення. Але водночас потрібно розуміти, що з тими коштами, яке місто виділяє на футбольний клуб, вести боротьбу за підвищення в класі просто неможливо. «Награвати склад і молодих місцевих футболістів» - так відповів Валерій Крохан на запитання про завдання команди на сезон. Уболівальники все ще очікують на диво, на те, що влада знайде для команди спонсорів. Адже знайшлись зацікавлені люди, наприклад, у Чернівцях і Вінниці. І зараз їхні клуби успішно виступають в першому дивізіоні українського футболу, про який хмельничани можуть лише мріяти.
А поки що залишається тільки сподіватися, що «Динамо» попри всі негаразди зможе завершити нинішній сезон. Однак питання про те, чи побачать свою команду хмельницькі вболівальники на полі у сезоні 2011-2012, залишається відкритим.
Газета "Подільский кур'єр"
При використаннi матерiалiв сайту посилання на сайт обов'язкове!
