- Ви бачили лише дві двосторонні гри за участю гравців хмельницького клубу. Ваше враження від їхніх дій? Адже ви команду прийняли, умовно кажучи, всліпу.
- Я прийняв команду третього березня, як-то кажуть, з аркушу. Не знав нікого, окрім Віталія Балицького, якого пам’ятаю ще молодим гравцем, та Олександра Гуменюка. Решта гравців – їх бачу вперше. Враження - велике бажання хлопців працювати та вчитися. Ті ідеї, з якими я прийшов, намагатимуся реалізувати. Для цього потрібен час. І найсумніше – його дуже мало. Залишився календарний місяць, щоб і сформувати команду. Проблема часу – найголовніша.
- Якщо я правильно зрозумів, місцеві футболісти мають перспективу?
- Так. Вони мають якусь підготовку. Її просто необхідно перекласти на ті принципи, які мені відомі. І для цього необхідний час. Мені важко за два дні визначити психологічний портрет гравця та техніко-тактичні навички. Тим паче в умовах, коли неякісний газон. Я практично провів два навчальних заняття та дві двосторонні гри.
- Команда вирушає на збори до Севастополя. На що будете робити акцент?
- Нам обіцяють, що ми будемо там приблизно 20 днів. Насамперед буду вчити гравців тактиці, підтягувати функціональну готовність і будемо продовжувати селекцію.
- Ходили чутки, що за «Динамо-Хмельницький» гратимуть лише місцеві вихованці футболи. Але, судячи з усього, вам все ж таки дозволили запрошувати гравців з інших міст?
- Є квота на п’ять гравців. Будемо дотримуватися і вікового цензу. Від досвідчених футболістів не відмовлятимемося. Маю на увазі, Віталія Балицького. Скоріше за все і голкіпер буде досвідчений. Плануємо ще двох досвідчених гравців запросити. Це для того, щоб навколо них хмельницька молодь зростала, навчалися та ставала міцнішою.
- З кількістю спарингів на зборах визначилися?
- Я сповідую ігровий метод підготовки. А тому кількість матчів буде достатньо. Фактор навчання буде головним! Я не буду ставити завдання грати на результат. Потрібно поставити тактичну модель, навчити хлопців за нею грати. Точну кількість спарингів назвати не можу, але думаю, що матчів п’ять зіграємо.
- Ви очолювали команду вищої ліги в Молдові – ФК «Тирасполь». Зараз же стали головним тренером «Динамо-Хмельницький», яке в другій лізі чемпіонату України знаходиться на дні турнірної таблиці. Не вважаєте себе самураєм, зробивши такий крок?
- Якщо порівнювати бази цих двох клубів, то немає з чим робити порівняння. У Молдові є «Вавілон» - 50 гектарів найновіших спортивних споруджень. Є три арени та вісім ідеальних полів! Там немає таких понять, як горби на полі, проблем - де тренуватися, чим тренуватися, екіпіровка, харчування. Таких проблем там просто не існує! Щодо кваліфікації гравців… ФК «Тирасполь» у вертикальній структурі корпорації «Шериф» посідає третю позицію. Команда щорічно виступає в єврокубках. А це такий досвід для молодих гравців, який словами не передати. Щорічно гравців «Тирасполя» купують команди російської Прем’єр-Ліги та з інших країн. І в «Тирасполь» приходять гравці з академії та «Шерифу-2», де їх вже навчили тактичним діям, зональному футболу у 4-3-3 і з ними легше працювати. Ти кажеш «А», а гравець вже знає, що робить «Б». Отож повертаючись до запитання про самурая, то я така людина, яка після себе залишає інформацію та технологію. Я докладу зусилля, щоб після мене залишилися принципи ведення гри, навченість тощо. Захочуть дитячі тренери спілкуватися зі мною – немає проблем.
- Ви можете їм читати лекції?
- «Шериф» дуже багато вклав у мене грошей. Маю на увазі, в моє навчання. Я стажувався в лісабонському «Спортингу», німецьких «Герті» та «Штутгарті», голандському «Фейєнорді». Бачив і пропускав через себе всю інформацію. Звісно, любу тактику підживлюють люди. Які б я стріли Робін Гуда не малював, людину спочатку потрібно навчити. А це час. І якщо сьогодні структура прийшла ні на день, ні на два, і область, і місто, і ФСТ «Динамо» будуть крок за крок поліпшувати матеріально-технічну базу, то я згоден працювати сьогодні, завтра, післязавтра і рухатися вперед.
- Виходить, що не так вже і жахливо, що в Хмельницькому «ставлять» на місцевих футболістів?
- Скажу так – жодна команда не грала лише місцевими футболістами. Є така проблема! Завжди в команді мають бути гравців, які можуть підсилити певні позиції. І, до прикладу, в Тирасполі зараз гравці з усього світу, і це при тому, що є своя потужна школа. Просто буває так, що немає необхідного місцевого гравця в даний момент. Тому я й кажу: «Дорогу пройде той, хто йде». Будемо йти, а час покаже.
www.turnir.com.ua
При використаннi матерiалiв сайту посилання на сайт обов'язкове!
