МОЛОДИЙ − НЕ ЗЕЛЕНИЙ
Дев’ятнадцятирічний хлопець із Кам’янця-Подільського Володимир Капличний потрапив до хмельницького «Динамо» в 1962-му, коли йому було 19 − під час одного з турнірів на нього поклав око тодішній наставник хмельничан Євген Лемешко. Молодий гравець не просто майже одразу закріпився в «основі», а й став одним із ключових виконавців. Втрачати вправного центрального захисника команді було шкода, але тому підійшов час служити в армії й Капличний перебрався у львівський СКА. Марив київським «Динамо», але цілком прогнозовано, зважаючи на рівень своєї гри, опинився в московському ЦСКА.

МЕРТВА ХВАТКА ВОВКОДАВА

Капля − так називали його друзі та партнери. Для суперників же він був справжнім вовкодавом (це прізвисько придумав для Володимира сам Лев Яшин). Мертву хватку армійця відчули на собі такі знані форварди, як угорець Фаркаш і німець Мюллер, югослав Джаїч і бразилець Жаїрзіньо. Кілька років він складав непрохідний тандем центрбеків із Альбертом Шестерньовим, від якого отримав у спадщину капітанську пов’язку і в ЦСКА, і в збірній Союзу, за яку провів 62 матчі. Здобув «срібло» Євро-72 та «бронзу» Олімпіади того ж року. Зіграв також на світовій першості-1970 і чемпіонаті Європи-1968, де увійшов до символічної збірної Старого Світу. Згодом тренував армійські колективи Москви, Львова й Одеси. Останні роки життя провів у Києві.

НЕСПОДІВАНЕ «ЗОЛОТО»
Ще один вихованець Хмельниччини став чемпіоном Радянського Союзу рівно через 20 років після аналогічного успіху ЦСКА з Капличним у складі. Сергій Ковалець не сподівався отримати золоту медаль за сезон-1990 у складі київського «Динамо», адже не награв потрібної кількості матчів. Однак буквально за п’ять хвилин до церемонії вшанування тренер Анатолій Пузач порадував: з Москви прибув комплект нагород на всю команду. Так футбол уперше віддячив Сергієві за відданість, компенсувавши, зокрема, й несправедливість диктора Республіканського стадіону, котрий перший м’яч Ковальця в динамівській «основі» − переможний гол у ворота «Дніпра» − «віддав» іншому.

17-РІЧНИЙ МАЙСТЕР СПОРТУ
Ковалець починав свій шлях у великий футбол у ДЮСШ Красилова, 17-річним дебютував у місцевому «Случі». Першу вершину підкорив, у 1986 році в складі збірної УРСР ставши чемпіоном Спартакіади народів СРСР і отримавши звання майстра спорту. «Відслуживши» в бердичівській «Зірці», у 1988 році повернутися на батьківщину − до «Поділля», яке щойно прийняв Мирон Маркевич. Півзахисник, що не по роках грамотно «читав» гру, вражаючи суперників і глядачів гросмейстерськими ходами, у компанії досвідчених майстрів не знітився: у 1989 році його було визнано найкращим футболістом команди.

СТРИМАНІ КОМПЛІМЕНТИ ЛОБАНОВСЬКОГО
Коли за талановитим виконавцем почали «полювати» імениті клуби, за порадою Маркевича Сергій не пристав на пропозицію «Дніпра», зіграв «на паузі». Як з’ясувалося − недарма: невдовзі з Києва приїхав Олег Базилевич і передав запрошення від Валерія Лобановського. «Упевнений, ти гратимеш у хороший футбол в нашій команді», − зазначив Метр під час їхньої першої розмови. Пресі ж повідомив: «Цей футболіст прийшов до нас готовим гравцем вищої ліги». І Сергій, дійсно, став одним із лідерів «Динамо» першої половини 1990-х, справжнім мозковим центром команди.

ЩАСЛИВА ПРИКМЕТА

Куди б не переходив потім ( а протягом 17-річної кар’єри виступав у десяти клубах!), усюди був улюбленцем публіки. А ще − таким собі талісманом. Прикмета «прийшов Ковалець − готуйтеся до єврокубків» − спрацьовувала не тільки в «Дніпрі», «Чорноморці» та «Карпатах», а навіть у запорізькому «Металурзі». Під завісу активних виступів Ковальця його досвід і майстерність стали в пригоді «Оболоні», «Волині» та «Борисфену». В червні 2005 року провів у Хмельницькому свій прощальний матч і − зосередився на тренерській роботі. Протягом трьох років працював у «Металісті» асистентом свого колишнього наставника Маркевича, після чого вирішив заробляти тренерський хліб самостійно.

ЗІРКИ ПОДІЛЛЯ

Розповідь про футбольних зірок Хмельниччини буде неповною, якщо не згадати гравців, які залишили помітний слід в історії головної команди області. Роберта Саркісов очолює історичний список голеадорів «Динамо» (110 мячів), випереджаючи Володимира Бугая, Бориса Соколова та Віктора Муравського. Регіон дав путівку на орбіту півзахиснику Олександру Євтушенку, захиснику Леоніду Пасемчуку, Володимиру Булгакову − авторові вирішального гола «Карпат» у фіналі Кубку СРСР 1969 року, воротарю Валентину Єлінскасу, що виступав у «Чорноморці», «Шахтарі» та олімпійській збірній СРСР, хавбеку київського «Динамо» та збірної України Віталію Косовському та багатьом іншим відмінним футболістам.

ФФУ