Такі слова лунали з вуст вболівальників після матчу з “Нафтовиком”

“ПОДІЛЛЯ”: Верещака, Якубовський, Дубчак, Доценко, Журка, Гамарник, Будник (58 Яремчук), Сергєєв (46 Гордун, 83 Лемішевський), Комар (60 Луць), Колесников, Сендель (73 Пакош).

“Нафтовик”: Локатир, Малярчук, Гошовський, Басараб, Стус (87 Сливка), Паращій (90 Завадський), Іванець, Панас, Лаврінок (75 Борнічук), Тимченко (55 Пуга), Шатковський.

“Я безмежно радий”, - заявив після матчу президент та головний тренер долинського “Нафтовика” Степан Штень. Ще б пак, адже його команда цього вечора перемогла. Натомість жоден із тренерів “Поділля” так і не прийшов на після матчеву прес-конференцію. Може, їм не було що сказати?..

Матч на СК “Поділля” розпочався якось несподіванно. Аутсайдер із Долини виглядав не гірше за господарів і вже на 3 хвилині матчу виконав перший кутовий біля воріт Верещаки. Щоправда, подоляни відбилися. І вже потім настала черга атак “Поділля”. Хоча всі вони були якимось беззубими. Хіба що на 15 хвилині хмельничани мали шанс забити, але після потужно удару Комара з 23 метрів Колесников не встиг на добивання. А вже через 11 хвилин “Поділлю” просто пощастило. Панас, після помилки Дубчака, міг покарати господарів, але його удар прийшовся поруч із стійкою. Хмельничани хоч і домінували на полі, але гостроти ти біля воріт “Нафтовика” створити не вдавалося. Складалося враження, що наші гравці хочуть на одній нозі переграти аутсайдера. І, мабуть, переломний момент матчу стався на 40 хвилині, коли в штрафному майданчику “Нафтовика” захисник гостей вибив м’яча   рукою на кутовий. Пенальті! Олег Журка підійшов до м’яча, пробив у правий від голкіпера кут і... Локатир взяв м’яч! Шок був не лише у гравців “Поділля”, а й в вболівальників. А через 5 хвилин олії в огонь додав момент, коли Сендель перекидав Локатиря, і здавалося, м’яч вже буде у сітці воріт, але... хтось із захисників “Нафтовика” встиг з лінії воріт винести “смугастого”.

Після перерви хмельничани кинулися вперед. І вже на 48 хвилині, після прострілу Будника, Сендель мав відкривати рахунок, але після його удару з 5 метрів м’яч влучив у поперечину. А потім... справжня тиша та безвиразна гра “Поділля”. Навала на ворота гостей все ж таки сталася. На 73 хвилині Сендель вийшов віч-на-віч із голкіпером і пробив прямо в нього, потім було декілька добивань, але все даремно. Натомість на 76 хвилині сталося те, чого аж ніяк   не хотілося вболівальникам “Поділля”. “Нафтовик” подав кутовий і Іванець головою влучно замкнув навіс. Радощів гостей не було меж. А гравці “Поділля” виглядали так, начебто матч вже завершений. У подолян не виходило не те, щоби створити нормальну атаку, а й потримати як слід м’яча. Рухів у перед не було. Команда стояла. Лише іноді Гамарник замикав передачі своїх колег, але завжди лише поруч зі стійкою. Взагалі, завершення матчу було нудним. Мені, особисто, пригадалося “Поділля”, яке грало в першій лізі під керівництвом Сергія Кучеренка. Попри багатьох критикантів, його команда завжди влаштовувала штурм воріт суперника на останніх хвилинах. Нинішнє “Поділля” навіть натяку на штурм не давало. Після фінального свистка рефері гравці “Нафтовика” раділи так, немов виграли Лігу чемпіонів. А багато вболівальників “Поділля” залишали свої місця зі слова “Я більше не піду на футбол”.