Ми на сайті провели опитування по завершенні першого кола чемпіонату України і що ж для Поділля те 16 місце, яке команда посідала після 19 турів. Хоча в завершенні осінньої частини було зіграно ще два матчі і їх можна занести в актив команді, але два поєдинки не змінюють ситуацію, яка була створена протягом 19 попередніх. Отож в голосуванні прийняло участь 49 респондентів. І голоси рівномірно розподілились. Отже 13(26%) вболівальників вважають таке низьке місце для команди жахом. І з ними можна згодитись, адже для справжнього вболівальника існує бажання якнаймога кращих успіхів його команди, а те, що його улюбленці “пасуть задніх” аж ніяк не може рахуватись нічим іншим як жах. Шестеро (12%) вважають, що могли і краще. Звісно могли, але не в ситуації, що склалась в клубі. Але тим паче приймаємо ці голоси і хлопцям, що захищають честь нашої команди слід звернути увагу на цю думку ... могли - значить необхідно було трішки краще. А ось 13(26%) чоловік взагалі песимісти. Вони не вірять в свою команду, не вірять в силу хмельницького футболу і добрим рахують те, що ще не на останньому місці закінчили перше коло. Ну і найбільший процент проголосувавших не дивлячись ні на що вірять, що у другому колі команда надолужить втрачене і поверне собі місці в турнірній таблиці гідне команди Поділля. Таких виявилось 17(34%) вболівальників. Що ж команда повинна виправдати надії своїх вболівальників.
  Ось такі результати голосування. Вони мають своє місце і свою правду. Отже проаналізуємо це півріччя для хмельницького футболу і для хмельницької команди.
  Осінню частину чемпіонату України серед команд першої ліги для команди Поділля (Хмельницький) можна охарактеризувати як шлях пройдений в три етапи. Цей період для команди був напевне одним з найскладніших. І складність полягала не в функціональній або фізичній залежності від гравців команди, а в самій структурі клубу, в питанні керівництва клубом і що найприкріше в фінансуванні.
  Ще перед стартом чемпіонату весь футбольний Хмельницький жив в очікуванні: чого чекати для команди міста Поділля... Але стартував чемпіонат і команда зберегла основний склад і команда бойовито розпочала боротьбу серед команд першої ліги. Отже ми назвемо це першим етапом. Становище інфраструктури клубу було жахливим. І під інфраструктурою ми сприймаємо саме керівництво клубу і проведення фінансування. Збереглись борги перед футболістами ще за попередній сезон і збереглись обіцянки повернення всього команді. Футболісти вірили керівництву, вірніше сказати намагались так робити і справно виконували свої обов’язки. І перші чотири матчі це показали. Поділля здобуло три перемоги поспіль і одну виїзду нічию. Причому ця нічия показала бойовитий настрій гравців, які програваючи на виїзді два м’ячі зуміли таки відігратись. Команда після чотирьох турів посідала високе друге місце. В уболівальників склалось враження, що все минулось і що Хмельницький грає в великий футбол. Але ...
  Але все було в деякому сенсі оманою. Борги зберігались, нові заборгованості накопичувались, керівництво уникало співрозмови з гравцями. І терпець у гравців сягнув краю. Психологічний стан команди був надломлений, про що не один раз говорив на прес-конференціях тренер команди. І в такому стані гравці вже не могли досягати оптимальних результатів. Коли виходиш на поле і в думках не те як грати, а за що ж жити, то результат і дав про себе знати. Отже почався другий своєрідний етап. Команда програла чотири гри поспіль і всі з рахунком 1-0. Тобто гравці розуміли, що треба боротись, але не хватало того бажання, яке подавило описані вище проблеми. І наступний матч став переломним. Керівництво клубу відверталось від команди, на призначені зустрічі з командою не з’являлось. І терпець урвався. Наступним було те, що команда не виїхала на гру у Охтирку. Було багато розмов про те, чому саме команда не з’явилась на гру. Офіційна версія - це поломка автобуса. Але швидше за все причина в іншому, або якщо і поломка, то можна сказати, що за таких умов і техніка не витримує. Отже не в нашій компетенції розбиратись в цих питаннях. А наступна гра була дома з лідером Оболонню. Для гравців цей матч особливий, тому що Оболонь особливий подразник для них (матч минулого чемпіонату в Києві я думаю вони довго будуть пам’ятати), та й грають вони для вболівальника. Саме тому команда вийшла на гру в бойовитому настрої і прагненням показати керівництву, що команда може грати і досягати результати, але тільки не відвертайтесь від команди. Була здобута бойова нічия, яку однозначно можна записати в актив команді, тому що відібрати очки в Оболоні на старті ніхто не міг. Але цей матч для керівництва нічого не змінив. Вболівальники звертались і до керівництва міста і до керівництва клубу. Завжди була одна відповідь, що йде розгляд ситуації і це потребує часу і нічого не змінювалось в кращу сторону. А тому поразки продовжувались.
  Але 3 листопада стались зміни і можна сказати кардинальні. На засіданні Ради клубу було прийнято рішення про зняття з Олександра Арсенюка повноваження голови “Асоціації футбольного клубу “Поділля” і на його місце до 15 грудня призначили виконуючим обов’язки Івана Степановича Вознюка, людину, яка вже була президентом “Поділля”, коли команда виступала в другій лізі. Всі очікували змін і вони показали себе на полі. Отже з цього моменту настав третій період осінньої частини чемпіонату для подолян. Отже починаючи з 14 туру команда лише один раз програла і отримала 3 перемоги та 4 рази зіграла в нічию. Команда почала вставати на ноги. Вболівальник повернувся на трибуни.
  Загалом за всю осінню частину чемпіонату Поділля вдома здобуло в домашніх іграх 4 перемоги, 3 нічиї та 4 поразки; на виїзді 2 перемоги, 3 нічиї і 4 поразки плюс одну технічну поразку за неявку на матч. Погано це чи добре? Однозначно можна сказати, що команда стає на ноги, команда почала знову боротись і досягати результату і я вважаю, що необхідно подякувати тренеру Сергію Кучеренку, що зумів таки психологічно відновити гравців.
  Слід зауважити також, що в Хмельницькому зароджується те, чого бажав кожний кому не байдужа команда Поділля. Зароджується фан-рух. Подоляни тепер грають і відчувають підтримку не тільки лузанням зернят, а відчувають голосну та активну підтримку протягом усього матчу. Спочатку був 5 сектор, але з часом ці уболівальники зникли і затихли, та якщо чесно зізнатись, то соромно повторювати те, що лунало звідти в тяжкі часи, коли команда програвала. А потім зародився 20 сектор. Там зібрався новий фан-рух. Прапори з символікою команди та руху підтримки були на кожному домашньому матчі та на деяких виїзних. Група фанів завжди на ногах і активною підтримкою завжди надавала сил команді. І гравці це відчували і після кожного матчу підходили подякувати цій групі.
  Отже сезон вийшов доволі різним і з відхиленнями різними, але він завершається на високій ноті і завершується з вірою в краще для клубу.
Хотілось від імені всіх вболівальників подякувати тренеру Сергію Кучеренко, всім гравцям за цей сезон. Ви показали, що в нас є команда, в нас є справжня команда, якій до снаги досягати високих результатів, що в нас бойовий колектив. А тому бажаємо їм всім здоров’я та наступних відмінних результатів на футбольних полях. Чекаємо на Поділля весною доукомплектованим та зарядженим на високі результати.
  Завжди Поділля!!!