Менше, ніж за півроку, форвард хмельницької команди став одним із улюбленців подільських фанатів

Не так вже й багато нині в складі хмельницького футбольного клубу «Динамо» досвідчених футболістів. А таких, які мали б чемпіонське звання, взагалі на пальцях однієї руки можна перерахувати. Для цього навіть знадобиться лише один палець, бо чемпіон у нас один – Сергій Дітковський. Форвард «Динамо» в 2005 році в складі актюбінського «Актобе» здобув золоті нагороди чемпіонату Казахстану. Крім цього, увійшов до п’ятірки кращих бомбардирів чемпіонату, хоча міг стати і володарем «золотої бутси», якби виконував хоча б половину одинадцятиметрових ударів, які бив «Актобе». Нині ж він гравець друголігового «Динамо»…

Прощавай, Славуто

Сергій, який народився 16 квітня 1979 року в російському Магадані, у три роки разом із батьками переїхав жити у Славуту. Саме в цьому районному центрі він і робив перші кроки у футболі. «З восьми років почав займатися футболом, - каже Сергій. – Хоча до цього часу в які тільки секції не ходив… Хоча нормальні результати були в легкій атлетиці. А потім разом із друзями пішов на футбол і до цього часу граю». У 14 років Дітковський вирушив вступати до Київського спортивного інтернату. І столичні тренери розгледіли в юнаку зі Славути футбольний талант, а тому одразу ж зарахували Сергія на навчання. Мати майбутнього футболіста була проти переїзду сина до Києва, але… «Я нікого не слухав, - згадує Сергій Дітковський. – Сказав: «Їду» і поїхав. У мене ж була мета – вчитися у спорт-інтернаті, і від неї я не міг відмовитися». З тих пір, фактично, Сергій розпрощався зі Славутою…

Географія

Спочатку в списку команд нинішнього «динамівця» були лише київські команди – ЦСКА та «Оболонь». Але в певний період, так склалося, що «пивовари» віддали Сергія в оренду до ФК «Красилова». Щоправда, у рідних подільських краях Дітковський довго не затримався – лише на півроку, і повернувся до Києва – до «Освіти». А в 2005 році опинився в аж у Казахстані. «І перший рік у Казахстані став «золотим», - каже Сергій Дітковський. – «Актобе», за який я грав, став чемпіоном. Це було вперше не лише для мене, а й для команди. Вже в ранзі чемпіона країни 2005 року пограв і за інші команди вищої ліги Казахстану – «Мегаспорт», «Житису», «Окжетпесе» та «Восток». Всього у п’ятьох командах пограв. Там люблять українських футболістів».

Про особисте та професійне

Батьки Сергія мешкають в Славуті, дружина – в Києві… «Важко було, коли грав у Казахстані, - ділиться сімейними справами форвард «Динамо». – Дружина приїздила до мене влітку на 2-3 місяці, а так, фактично, і не бачилися. Тому й не раз казала, щоб знайшов собі команду в України. Нині ж набагато легше. Навідую батьків, дружину».

Цього літа Дітковського знову чекали в Казахстані і він погодився поїхати у дальню країну. Мав навіть пропозиції від команд української Прем’єр-Ліги, але відмовляв, оскільки пообіцяв казахам грати за них. Однак в останню мить ті відмовилися, і Сергій повернувся до Хмельницького, що викликало чимало позитивних емоції серед вболівальників та футболістів «Динамо». «Такі досвідчені футболісти нам потрібні», - казали вони. Сергій, який змалечку поставив собі за мету вступити до столичного спорт-інтернату, нині має інше завдання - виходити на поле та забивати голи в кожному матчі.

Газета "Є Теленавігатор", №34 від 20 серпня 2009 року.