— Максиме, про вашу кар’єру відомостей дуже мало. Розкажіть, де розпочали займатися футболом, як узагалі виникла любов до гри мільйонів?
— Мій футбольний шлях розпочався із семи років, відколи потрапив до дитячо-юнацької школи запорізького «Металурга». Після перебування в юніорських командах запоріжців мене перевели до «Металурга-2», а незабаром я опинився в дублюючому складі. Також мені вдалося провести кілька матчів за головну команду, однак у основі «козаків» закріпитися не вдалося. Тому я вирішив залишити Запоріжжя та спробувати сили в іншому колективі.
— Судячи з вашого профайлу на ПФЛ, наступним вашим клубом стало хмельницьке «Динамо». Як виник варіант з подільською командою?
— У Хмельницькому працювали запорізькі тренери, тож вони звернулися до мене, попросили допомогти команді. Я, у свою чергу, не відмовився, поїхав допомагати хмельничанам.
— До ФК «Карлівка» перейшли за такою ж схемою?
— Так вийшло, що коли тренувався в Запоріжжі, тодішній президент «Карлівки» Пожичевський був добре знайомий з Атаманюком (неодноразово працював головним тренером у запорізькому «Металурзі». — У.Ф.). Вони між собою домовилися, відтак я опинився в «Карлівці», де й відіграв два сезони.
— Цьогоріч ви перейшли до «Макіїввугілля». Чим керувалися, коли погодилися підсилити склад макіївців, адже в клубі існують проблеми з фінансуванням? Окрім того, через конфлікт на Донбасі «синьо-чорні» вимушені тимчасово дислокуватися в Нікополі, орендуючи тамтешню базу та стадіон.
— Чесно кажучи, мені тяжко дати відповідь на це запитання. Я приїхав на оглядини до Нікополя, Спартак Володимирович (Жигулін. — У.Ф.) моєю грою був задоволений, після чого я й підписав контракт із макіївцями. А чим керувався? Мабуть, сильно хотів грати, тому й погодився виступати за «синьо-чорних». Якщо відверто, мене навіть не лякала непроста ситуація в клубі, адже бажання грати переважало все інше.
— Що можете сказати про нинішню базу макіївського клубу? Чи все влаштовує команду, зокрема побут, тренувальні поля, саме місто, зрештою?
— Можу сказати, що умови хороші й поля нормальні. Щоправда, домашні матчі проводимо на синтетичному полі, однак і в Макіївці команда грала на такому ж покритті, тож якоїсь особливої різниці немає. Зрозуміло, що всі сумують за рідним містом, домівкою, прагнуть повернутися назад. Дуже тяжко нашій команді перебувати в такій ситуації.
— Із року в рік «Макіїввугілля» виступає не надто успішно, як правило, фінішуючи у хвості турнірної таблиці другого дивізіону. Загалом, яка мета стоїть перед командою?
— Головна мета для нашого колективу — перемога в кожній грі. Розумію, наскільки це банальна відповідь, однак інших цілей керівництво команди перед нами не озвучувало. Хлопці розуміють: якщо зарекомендують себе в макіївському клубі, то отримають можливість спробувати сили в сильніших командах. Напевне, це й є найбільша мотивація для кожного гравця «Макіїввугілля».
— За рахунок чого вдалося зіграти внічию з «Кристалом», а також переграти «Енергію» та «Шахтар-3»?
— Справді, на початку першості ми тільки зібралися, не проводили міжсезонних зборів. Майбутнє команди визначилося всього за три дні до старту першості. Звідти й такий негативний результат. А тепер усе налагодилося, гравці набрали форму, десь нам пощастило, відтак друге коло розпочали набагато краще. У перших дев’яти турах ми також грали непогано, створювали моменти, однак м’яч уперто не хотів залітати у сітку воріт суперника. Тепер же начебто питання з реалізацією покращується.
— Наскільки комфортно співпрацювати з головним тренером Жигуліним?
— У Спартака Володимировича дуже бойовий характер. Людина повністю віддана футболу, без якого, мені здається, він просто не зможе жити.
— У матчі із «Шахтарем-3» ви стали героєм, відзначившись на заключних хвилинах дублем. Як удалося за п’ять хвилин забити два м’ячі та забезпечити своїй команді перемогу?
— Навіть не знаю, так склалися обставини. Гра була рівною, з обопільною можливістю перемогти. Певне, нам у цьому матчі більше пощастило, ніж у попередніх, коли Фортуна була не на нашому боці.
Український Футбол
При використаннi матерiалiв сайту посилання на сайт обов'язкове!
