-Іване Івановичу, для початку декілька слів про себе…
-Народився у красивому мальовничому місті Кам’янець-Подільський. Там розпочав як свою ігрову, так і тренерську кар’єру. Одружений, виховуємо разом з дружиною донечку Уляночку.
-Розкажіть про вашу кар’єру гравця. Який момент в ній Вам запам’ятався найбільше?
-Як я вже раніше казав, розпочинав грати у футбол в своєму рідному місті. Спочатку це були змагання обласного рівня, потім всеукраїнського. В 2000 році, коли я грав у чемпіонаті Чернівецької області, до мене звернулися представники «Буковини», і запропонували мені підписати контракт з цим клубом. Однак вже через декілька днів на мене вийшов агент Скала, який запропонував варіант із «Балтикою» із Калінінграда. Через місяць я вже перебував у розташуванні російського клубу. В наступному сезоні виступав за казахський «Атирау», де став срібним призером чемпіонату країни у вищій лізі. Нажаль, перебуваючи у Казахстані зазнав важкої травми, яка поставила хрест на подальшій кар’єрі професійного футболіста. Найбільше, що запам’яталося – це партнери по командам, адже серед них було багато збірників своїх країн, а також тренери Беньямін Зелькявічус (тренер «Жальгіріса», збірної Литви), Ваїт Хамідович Талгаєв.
-Коли виникло бажання вперше спробувати себе на тренерському містку?
-Явного бажання не було. Все розпочалося, коли я пішов працювати до Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, де тренував студентську команду. Згодом зі своїм товаришем, Олександром Юрчиком, створили місцеву команду «Фортеця», яка була укомплектована переважно студентами вищевказаного навчального закладу.
-Першою вашою командою, де Ви спробували себе в ролі тренера стала «Фортеця» із Кам’янця-Подільського. Яким був секрет успіху цього клубу, комплектованого переважно із місцевих виконавців, адже у 2008 році кам’янчанам вдалося здобути бронзові нагороди чемпіонату України у Першій лізі?
-До цього успіху ми йшли три роки. На мою думку, головний секрет команди полягав в тому, що ніхто в колективі не хапав зірок з неба, тобто всі люди хотіли чогось досягнути і йшли до своєї мети, незважаючи на різні перешкоди. Вдалося створити колектив однодумців, які повірили у мене і у власні сили.
-Як потрапили у ФК «Спортлідер+»?
-На той момент, коли існувала «Фортеця», вона була першопрохідцем футзалу на Хмельниччині. Коли ми виступали у Першій лізі чемпіонату України наші матчі висвітлювала обласна спортивна газета під назвою «Спортлідер+», яку очолював тоді Артем Глас. Таким чином відбулося наше перше знайомство, і в подальшому ми підтримували відносини. Після розпаду «Фортеці» я ще рік пропрацював у дунаєвецькому «Вересті», який тоді виступав у Друзій лізі, а потім вже з’явився варіант із «Спортлідером+». Хмельницька команда тоді якраз готувалася до старту у першому дивізіоні чемпіонату України.
-Які ваші враження від останнього матчу команди, в якому подоляни протистояли на виїзді маститому «Урагану». Що відчували, коли зрозуміли, що вдалося відібрати очки у одного із грандів українського футзалу?
-Чогось надзвичайного не сталося, просто ми зробили те, чого не змогли в попередніх турах. В домашніх матчах, коли зазнавали мінімальних поразок від «Урагану» та «Енергії» теж повинні були набирати залікові бали, однак чогось не вистачало для цього. А у виїзному двобої проти івано-франківців вдалося нав’язати ту гру, яку планували, і результат не забарився. Можливо, нічия хмельничан із «драконами» і стала для когось сенсацією, але не для мене.
-Позаду перша частина регулярного чемпіонату. Як прокоментуєте цей відрізок виступів Вашої команди, а також які перспективи подолян у подальшому?
-Нашою головною проблемою є нестабільність. Ми можемо видати пару-трійку хороших поєдинків, а потім «провалитися». Перш за все це стосується гри з «Енергією», коли ми програли 2:9. Втратило багато очок. Але життя продовжується, і я як тренер, і всі гравці, хочемо довести на що здатні, та тішити хорошими результатами наше керівництво та вболівальників.
-Кращий матч «Спортлідера+» під вашим керівництвом?
-Було багато матчів, які мені сподобалися по самому змісту гри. Можливо, результат, був не той, на який розраховували. Запам’ятовуються, як правило, ті поєдинки, де був здобутий позитивний результат – це наші нічийні та переможні ігри.
-Ваші слова: «Гравцям необхідно прогресувати не кожний місяць чи рік, а кожну хвилину». В чому це повинно виражатися?
-Прогрес, перш за все, полягає в тому, що гравець повинен віддаватися на всі сто відсотків, неважливо чи це тренування, чи контрольна гра, чи поєдинок Екстра-ліги. І тоді рух вгору непомітно дасть про себе знати.
-Ви затятий прихильник футзалістів-універсалів. Це віяння часу чи ваш первинний тренерський постулат?
-Первинним постулатом це точно назвати не можу. Мені більше подобаються футзалісти-універсали тому, що вони можуть рівноцінно діяти на будь-якій позиції та з легкістю підлаштовуються під різноманітні ігрові схеми.
-Ви якось дозуєте гумор на тренуваннях?
-Гумор – це одна із складових спорту. Він з нами присутній завжди, і весь час додає нам позитивних емоцій, які допомагають досягати хороших результатів.
-П’ять речей, без яких не може жити Іван Стасюк як тренер?
-Для мене як тренера саме головне – це робота над собою, постійно шукати шляхи для самовдосконалення.
-Трохи поговоримо про пресу. На прес-конференції після перемоги у Кубку Ліги Ви роздавали подяки: президенту, команді, персоналу. Окрема порція дісталась журналістам. Як я розумію, спілкування з ними – для вас свого роду досвід. Чому Ви навчились завдяки журналістам?
-При спілкуванні з журналістами потрібно ретельно підбирати слова, адже не всі можуть зрозуміти тебе відразу, особливо коли ще не вщухлись емоції після чергового матчу. Мене це навчило так висловлювати власну думку, щоб її в підсумку ніяк не можна було повернути в інший бік.
-Ви закінчили роботу над кандидатською дисертацією на тему: «Побудова тренувального процесу висококваліфікованих гравців у міні-футболі в річному циклі підготовки», яка покликана стати унікальною на теренах України. Яке значення цього доробку на Вашу думку?
-Унікальність – можливо, якось зависоко сказано. Просто це буде перша дисертаційна робота на теренах України, що саме пов’язана із футзалом. Але я впевнений, що усі тренери, які працюють чи раніше працювали в Екстра-лізі, мають такий багаж знань, що для них написання дисертації також не склало б великих труднощів.
-Віталій Кварцяний нещодавно представив власну книгу. У Вас в планах немає подібного?
-Книги є різними. Якщо, до прикладу, це методична література – то плани, звичайно, є, якщо це мемуари – до них ще дуже рано. Важко тоді, коли немає нічого, а коли хтось щось напише, тоді вже можна від цього відштовхуватись. В цьому напрямку я однозначно буду працювати.
-Ви часто вживаєте фразу «наше мислення», маючи на увазі всю команду. Як змусили гравців беззастережно вірити у ваші принципи? Адже зрозуміло, що в першу чергу це ваше мислення…
-Звичайно, коли щось говориш, то не можна цього робити або від свого власного імені, або від імені гравців. Ми – одна команда, повинні думати разом, і тоді буде все гаразд. Саме тому я вживаю фразу «наше мислення».
-Головний принцип Стасюка-тренера?
-Найбільший акцент роблю на чесності та відвертості своїх вихованців.
-Існує якась внутрішня норма, порушення якої буде вартувати місця в складі будь-якому гравцю?
- Можу пробачити гравцю будь-яку помилку, однак ніколи не вибачу того, що підопічні не демонструють старанності та наполегливості.
-Як підтримуєте власну форму?
-Інколи виконую деякі ігрові вправи на тренуваннях разом з гравцями. Крім того, приймаю участь у чемпіонаті Хмельницького, захищаючи кольори «Вентсу».
-Яка ваша тренерська мрія?
-Я вважаю себе патріотом України. Кожному гравцю нашої команди в день народження бажаю потрапити до табору національної збірної. В моєму розумінні – це підготувати гравців, які будуть успішно захищати честь головної команди країни на європейських та світових змаганнях. Буду робити усе можливе, аби «Спортлідер+» демонстрував хороші результати та тішив керівництво клубу та його вболівальників.
-Наостанок, Ваші побажання спортивній громадськості та вболівальникам клубу…
-В першу чергу бажаю їм терпіння. Які б результати на даний момент не демонструвала команда, спортивна громадськість повинна пишатись тим, що у Хмельницькому є клуб Екстра-ліги. Дуже приємно відчувати підтримку вболівальників, саме тоді хочеться виходити на майданчик та досягати позитивного результату.
ФК "Спортлідер+"
При використаннi матерiалiв сайту посилання на сайт обов'язкове!
