- Сашо, твій перехід в «Шахтар» викликав велику реакцію у вболівальницькому середовищі. Які ти зараз відчуваєш почуття?
- Я радий, що «Шахтар» виявив зацікавленість в моєму переході. Знаю, що за моєю грою керівники «гірників» пильно стежили. Тепер у моїй кар'єрі настає новий етап. Однак я хочу повернутися назад і пригадати, що було раніше. Можу з упевненістю сказати, що донецький «Металург» це той клуб, який мене виховав, сформував, як особистість. Вважаю, що я сильно виріс як футболіст, набрався досвіду. За ті 8 років, що я перебуваю в Донецьку, я відчув, разом з командою, багато щасливих хвилин. Багато було яскравих перемог, запам'яталися і тренери, під керівництвом яких я грав. І хоча не обходилося без поразок, адже це спорт, приємного було значно більше.
- Які матчі тобі запам'яталися найбільше?
- Важко виділити конкретні матчі, але все-таки, спробуємо. Напевно на першому місці буде кубковий півфінал проти львівських «Карпат». Лише в серії пенальті ми зламали опір львів'ян. Емоцій, та перемога, забрала чимало. Потім слід згадати гру плей-офф раунду Ліги Європи проти віденської «Аустрії». Матч у столиці Австрії нам давався, ми двічі вели в рахунку, але у підсумку основний час завершився так само, як і тижнем раніше в Донецьку – 2:2. На останній хвилині основного часу ісландський арбітр чомусь видалив Димитрова і ми в меншості пропустили прикрий гол і не змогли пробитися в груповий турнір. Нам не вистачило самої малості. А для мене ті поєдинки у кваліфікаційних раундах були першими офіційними іграми в єврокубках. Замкне нашу трійку «призерів» домашній матч проти київського «Динамо» в листопаді минулого року. Точний удар Велізара Димитрова дозволив нашій команді святкувати заслужений успіх у протистоянні зі столичним клубом. Нагадаю, що до того поєдинку «Металург» не вигравав у «Динамо» протягом 10 років.
Саша, ти грав на багатьох позиціях в донецькому «Металург»…
- Так. У «Металург» мене запросив Олександр Севідов – у нього я починав грати у центрі півоборони. Далі мене пробували на місці лівого оборонця. Голландський фахівець Ко Адріансе довірив мені позицію на лівому фланзі півоборони. Там я відіграв всього 4 матчі, після чого отримав травму плеча. Ну а постійно на місці центрального оборонця я почав грати, коли в нашу команду прийшов Ніколай Костов. Мабуть, саме цей тренер найбільше вплинув на мою гру. Я йому вдячний.
- Серед всіх футболістів донецького «Металурга» ти, на сьогодні, займаєш 4-е місце за кількістю зіграних матчів в офіційних іграх у футболці «Металургу». Ти провів 134 поєдинку в Прем'єр-лізі. До заповітного 3-го місця не вистачає 3 матчів…
- Я знаю про це. Але ще важливіше, те, що я завжди хотів принести користь «Металургу».
- Рідних та близьких тобі людей здивував твій перехід в «Шахтар»?
- Хто здивувався, хтось ні. Але мене всі привітали. Було багато дзвінків, побажань. Тепер все залежить тільки від мене.
- У своїх інтерв'ю ти говориш про Донецьк, як про рідне місто.
- Так і є. Хоча я народився в Хмельницькій області, 8 років я живу в Донецьку. Прикипів до міста, так як і до Хмельницького.
- В наступному сезоні ми тебе побачимо на трибунах стадіону «Металург»?
- Звичайно. Якщо наші ігри будуть проходити по різних днях і в мене буде вільний час, я завжди буду відвідувати ігри за участю «Металурга».
- Олександре, в минулому сезоні в центрі оборони, крім тебе з Чечером, грали ще 3 футболіста – Мкртчян, Барановський і Прийма. На твій погляд, хто з них може замінити тебе?
- Це буде вирішувати головний тренер. У всіх хлопців є шанс заявити про себе в повний голос. Всі вони молоді, і у них є сильні якості та досвід. Хочу побажати всім гравцям донецького «Металурга» удачі в наступному сезоні. На завершення нашої розмови хочу подякувати всім членам дружньої команди донецького «Металурга» за те, що вони створили сильний клуб. Починаючи від президента клубу, закінчуючи співробітниками бази. У «Металурзі» я провів прекрасні роки.
www.ua-football.com
При використаннi матерiалiв сайту посилання на сайт обов'язкове!
