Минуло декілька днів і я виришів, нарешті, написати щось про матч, який хмельничани виграли з рахунком 3:0. А все тому, що раніше побоювався за власні емоції. Ну, щоб вони мене не «накрили». Нині ж «ейфорію» поклав у шухляду, тим паче вже матч зі «Львовом-2» на носі, та вирішив розібрати гру на декілька полиць...
Отже. Ще до самого футболу 18 квітня помітив плюс - на стадіон почали запускати за годину до матчу, а не за 30 хвилин. Однак цей плюс перекриває величезний мінус - стан газону! Ну, не можна так готувати поле до матчів! Трава не підстрижена, "горби" не зрівняли з землею. На такому полі грати дуже важко! І добре, що все так добре завершилося, але сподіваємося, що працівники спорткомплексу на наступні матчі приведуть газон у повний порядок та зрозуміють, що їх бездіяльність або неналежне виконання роботи іноді може нашкодити команді за яку, сподіваюся, вони теж піклуються, як ми.
Далі. Плюс - суперник. І не в тому, що "Верес" програв нашим, а в іншому - відмінна команда! Хотілося стояти та апладувати рівнянам після гри. Вони чи не вперше за останні два роки продемонстрували Хмельницькому, що вміють грати в футбол, а не в антифутбол. Команда не забилася в глухий захист, який ми вже бачили не раз, а грала у футбол та дозволяла це робити супернику. Ну, і відмічу те, що думка про "дітей-футболістів", які виступають за "Верес" - хибна. У рівнян достатньо гравців, яким вже за 20 років. І підсумовуючи сказане, висловлю переконання, що "Верес" ще добрячи попсує нерви свої наступним суперникам.
Тепер про "Динамо". Намагатимусь про кожного щось написати, а що з того вийде... не судіть жорстко:
Козіброда. Він був одним із кращих в команді 18 квітня. Щоправда, ударів по його воротах було не так вже й багато, а ті, які були, фактично, половина з них могла стати голом. Василь не дозволив! Як, власне, не дозволяв захисникам розслаблятися, постійно підказуючи. Хоча відпочивати голкіперу не судилося - ударів повз ворота було чимало. Ну і окремий "респект" Василю за порятунок на 28 хвилині другого тайму. Пригадуєте, як Сергійчук в падінні головою пробивав з шести метрів? Отож...
Шляховий. Надійно. Але щонайменше двічі загравався на своїй половині поля, демонструючи супернику свою техніку. Добре, що не втрачав м'яча, а то б... А так, в принципі, своєчасно забирав "смугастого" в суперника, діяв впевнено та надійно. Міг і забити. Пригадуєте у першому таймі ледве не замкнув головою флангову передачу? Не встиг... але головне в тому епізоді, мабуть, було те, що встиг вчасно зупинитися - летів же головою в штангу!
Осокін. Дивився і дивувався - скільки в ньому енергії. Підкат, не встиг встати - ще один підкат. Антон всюди встигав. Тому його б я заніс до когорти кращих гравців у цій грі. Тим паче, що він непогано підключався до атак, після яких своєчасно повертався додому.
Бєлов. Ех, якби не дві жовті картки... Але навіть вони не змушують мене полаяти Дмитра. Все ж просто - картки "робочі". Особливо остання - якби не порушив правила, був би вихід сам на сам. Хоча, з іншого боку, в цьому епізоді саме Бєлов винен, адже програв позиційно. Хоча в загальному зіграв непогано. Побачимо, як буде далі.
Шимко. Дебют цього захисника не назвеш вдалим. Занадто часто помилявся позиційно, не йшов на м'яч, а очікував на нього. Щоправда, цьому є пояснення - відсутня ігрова практика, ще не влився до колективу та... здається мені, що грав не на свої позиції! Йому в півзахист треба. Але замість півзахисту, на 78 хвилині його відправили відпочивати.
Горбієвський. Подільський гринадер провів не найкращий свій матч. Були помилки в центрі поля. Але в першому таймі, фактично, претензій до Максима було мало. Він "чистив" те, що мав. У другому ж якось втратив гру, а тому на 59 хвилині пішов у роздягальну.
Маліцький. До 80 хвилини нарікати на Олександра не було за що. Ні, звичайно, помилки були, але не фатальні. Хоча чув, що деякі вболівальники були невдоволені діями хавбека. Наче, що він робить на полі. Вочевидь, не всі розуміли його ролі. Я ж сказав на 80 хвилині: "Він втомився". Маліцький виконав величезний обсяг роботи, не лише у відборі, а й в атаці. Згадайте його пас на Дітковського, після якого Сергій забив другий гол у ворота "Вереса". Ось і все, більше, мабуть, і прикладів не потрібно.
Солонинко. Потужний старт у перші 20 хвилин змусили багатьох аплодувати Ярославу. Він нагнітав ситуацію на лівому фланзі, а тому й заробив два штрафних на 12 та 15 хвилинах. Останній з яких і реалізував Дітковський. А потім якось незрозуміло заграв. Чи то хвилювався, чи то просто через брак досвіду. І все таки Солонинко до 76 хвилини гри, коли пішов у роздягальню, встиг ще завдати декілька ударів, один із яких мав повне право стати голом. Але ж сильним не вийшов.
Дехтярук. За 62 хвилини матчу він запам’ятався декількома положеннями поза грою та активною грою в парі з Солонинко. І якби не останній, здається, довелося б писати щось на кшталт: руйнував атаки «Динамо» своїми офсайдами. Однак у цілому каші не зіпсував, але й цукру до неї не додав.
Колесников. Вже не можу дочекатися того моменту, коли Олексій набере свою оптимальну форму. В грі з «Вересом» він не був тим грізним форвардом, яким ми його знаємо. Матч для нього, я б назвав, провальним, хоча один небезпечний штрафний в його виконанні додає оптимізму – ліва нога Олексія ще наведе шуму в другій лізі.
Дітковський. Досвід є досвід. Це вкотре довів вже 31-річний Сергій. У трьох останніх матчах він забив чотири голи, три з яких у ворота «Вереса». «Браво» кричати не буду, бо мав ще мінімум тричі забивати. А ось «Молодець» скажу – це був його день. Фактично, він зробив те, що міг у даний час.
А на заміну виходили…
Грищук (59 хвилина). Вочевидь, що Олександру не вистачає ігрової практики. У підсумку він часто не розумів партнерів, а коли віддав просто чудові паси – партнери не розуміли його. Грищук мав креативити, але із завдання, на мій погляд, не виконав. Причина – я вже її назвав.
Ткачук (62 хвилина). Йому потрібно було грати ширше, а він чомусь ліз у центр. Тому до 91 хвилини, фактично, молодий форвард нічим себе не проявив. А ось на 90 хвилині був зобов’язаний забивати, коли отримав пас від Безвещука та опинився сам перед голкіпером в семи метрах від воріт. Поки думав, голкіпер його вже «накрив», а тому не дивно, що запізний удар Сашка прийшовся прямо у стража воріт.
Муравський (72 хвилина). Бігав правим флангом, зміщався у центр, а небезпеки не створював. Аж поки Дітковський не допоміг, який за 11 хвилин до завершення матчу віддав пас на дальню стійку на Олексія, а той взяв та пробив зльоту повз ворота. Був же час на зупинку… Момент втрачено, але головне, що досвід отримано.
Безвещук (76 хвилина). Міг стати автором гольової передачі, але Ткачук позбавив його цього статусу. У принципі з гри не випав, але й особливості їй не додав. Хоча стрімкий прохід із подальшим пасом на Ткачука – це вже непоганий момент у цій грі для Безвещука.
Папірович (78 хвилина). Захисник – це не значить, що має грати у захисті. Це підтвердив і Вадим, який оборону тримав впевнено, та ще й атакував. Саме завдяки його передачі на 88 хвилині матчу м’яч опинився в Дітковського, після чого Сергія збили та був призначений пенальті. Отже вихід Папіровича себе цілком виправдав.
Слободян (91 хвилина). Можна і нічого не писати, адже Андрій зіграв лише хвилину. Але… Ця заміна була тактичною, адже він замінив Сергія Дітковського. Подібні заміни на останній хвилині матчу використовують чимало тренерів, особливо тоді, коли потрібно героя матчу провести з поля окремими оплесками. Так воно і сталося – Дітковський за три голи в ворота «Вереса» отримав овації від глядачів, а Слободян – почесну місію.
При використаннi матерiалiв сайту посилання на сайт обов'язкове!
