Хмельничанин провів у складі «олімпійців» в сезоні 2009/2010 років 35 матчів, в яких відзначився 9 разів. Серед яких переможний гол у ворота «Зімбру», який забезпечив «Олімпії» участь в Лізі Європи.
- Миколо, ще зовсім недавно ти грав за «Олімпію», але в минулому сезоні ти не провів жодного матчу за клуб. З чим це пов'язано, що тобі не вдалося заграти в «Олімпії» після того, як ти вдруге повернувся в північну столицю Молдови?
- Так, я грав за дублюючий склад «Олімпії». Набирав форму. Після важкої травми було дуже складно набрати ті ігрові кондиції, які були у кращі часи. Я довго відновлювався, але зараз вже, слава Богу, все нормально. Після закінчення сезону ми з керівництвом «Олімпії» з обопільної згоди домовилися розірвати контракт. Після від'їзду з Молдови грав у себе вдома на Україні у другій лізі.
Я радий, що грав за «Олімпію». Він мені як рідний. Саме з цим клубом ми зайняли 3-е місце в чемпіонаті. «Олімпія» завжди буде в моєму серці.
- Які твої подальші плани? Чи можливо, що ти повернешся в Молдову?
- На даний момент немає ніякої ясності. Нічого конкретного. Є певні пропозиції, але думаю, в січні вже буде ясно остаточно, що буде далі, і за яку команду виступатиму. Що стосується повернення в Молдову, то чому б і ні? У житті все можливо.
- У Молдові вже грав за «Олімпію», пару матчів повів у складі «Дачії». Де б ще хотів пограти в цій країні? Де б твої якості могли найкращим чином розкритися?
- Звичайно, хотілося б грати в Україні, але футбол - це такий вид спорту, який може закинути тебе куди завгодно, в будь-яку країну. Я ще досить молодий і у мене все попереду. Куди доля заведе там і буду розкриватися. Якщо уявити, що я повернуся в Молдову, то хотів би спробувати свої сили в «Зімбру» або «Шерифі». Ці дві команди володіють всім необхідним для тренувального процесу. До того ж «Шериф» відомий у всій Європі.
- Пам'ятаєш свій перший матч за «Олімпію»?
- Звичайно ж. Думаю, як і всі футболісти. Ми грали товариську гру на базі «Зімбру». У суперниках відповідно був «Зімбру». Ми виграли з рахунком 3:1, а мені вдалося забити перший гол у складі «Олімпії».
- «Олімпія» того зразка, коли в ній грав ти, і «Олімпія» зараз відрізняються один від одного?
- Мені здається, що відрізняються. Тоді у нас була відмінна і дружня команда. Ми проводили одну класну гру за іншою. Практично все виходило. Коли ми виходили на поле ми всі знали, хто і куди біжить, кому пас віддати і в яку зону. Коли Микола Павлович Буня став головним тренером, ми на тренуваннях викладалися на всі 100%. Прислухалися до кожного зауваження, вказівки. Ми жили тоді ще в Тирасполі, в Терновці. Жили всі разом і, можливо, саме це згуртувало нас в дружній колектив. За рахунок цього ми добилися дуже багато чого.
- У сезоні 2009/2010 років, коли «Олімпія» посіла третє місце. Доля бронзових нагород вирішувалася в матчі проти «Зімбру». Пам'ятаєш той матч, в якому ти забив єдиний гол, який дозволив бєльцькій команді виступати в єврокубках?
- Таке не забувається. На даний момент, напевно, найважливіший гол, який забивав за кар'єру. Та гра була дуже складною, в першу чергу, в психологічному плані. На «Зімбру» був позамежний настрій, Всі хлопці прекрасно розуміли, що в разі перемоги ми підемо далі. У той день футбольний Бог був на нашому боці. А ще за нас був переповнений міський стадіон в Бєльцах. Уболівальники - особлива тема для «Олімпії». В Бєльцах хороші і віддані вболівальники. Вони вміють тепло підтримувати. Кожен домашній матч проходив на ура завдяки місцевій публіці.
Перемога над «Зімбру» була для міста і уболівальників, та й для нас, схожа на свято. Думаю, що і для Молдови теж. Напевно, мало, хто вірив, що «Олімпія» зможе пробитися в Лігу Європи. Але ми це зробили, і велика заслуга в цьому успіху належить керівництву, тренерам, які змогли об'єднати нас, і, звичайно ж, вболівальниках, без яких нічого б цього й не було б.
Я, як і всі хлопці, тоді були дуже раді, м'яко кажучи. Була мрія пограти на іншому рівні. На жаль, я не зіграв за «Олімпію» в тому розіграші Ліги Європи, так як грав у ньому вже за «Дачію».
- Як ти вважаєш, що тоді не вийшло у команди? Начебто пройшли перший раунд, але потім спіткнулись на бухарестському «Динамо».
- Я думаю, що «Олімпія», будучи новачком в єврокубках, показала хорошу гру в тій Лізі Європи. Дуже гідно зіграла команда. Можливо, після турніру про ще одну команду з Молдови дізналися трішки більше. У Європі ж, в принципі, толком знають тільки одну команду - «Шериф». Ви правильно підібрали слово. «Олімпія» саме спіткнулась на «Динамо». Так, румуни грали добре, як і «Олімпія». Просто «динамівці» всі моменти свої реалізували, а от «Олі» ні. До того ж «Динамо» відомий єврокубковий боєць, але «Олімпія» виглядала гідно і зіграла пристойно.
- Зараз «Олімпія» займає 9 місце в таблиці після 20 турів. Як думаєш, коли команда зможе знову зіграти в єврокубках? Чому немає стабільності, щоб бєльці з року в рік грали на найвищому рівні?
- У команді відбулися серйозні зміни. Змінився тренер, гравці. Може, вони ще не зігралися, а для цього потрібен час і багато роботи. Зараз перерва. Попереду будуть збори і не одні. Думаю, що «Олімпія» ще себе покаже в цьому сезоні. Вони ще зіграють в єврокубках. Потрібен час, терпіння і все буде добре.
- Згадуючи про свою кар'єру в Молдові, як би ти її охарактеризував?
- Різні були етапи. Були і взліт, і падіння. Все було. В принципі, як і у будь-якого футболіста. Без цього ніяк, але в цілому я радий періоду, проведеному в Молдові. Я багато чому навчився. Вдячний долі, що побував у Молдові.
- Ніколи не шкодував, що після київського «Арсеналу» ти приїхав саме до Молдови, в «Олімпію»?
- Не шкодую. Я не думав, що потраплю в Молдову, але якось все швидко сталося. Я грав за київський ЦСКА. Потім команда розпалася, і мені відразу запропонували їхати в Молдову, в «Олімпію». Мені якось відразу сподобався і тренувальний процес, і атмосфера в команді, тому без задньої думки підписав контракт. А далі керівництво поставило задачу перше місце, і мені це дуже сподобалося.
moldova.sports.md
Тест скорости интернета программа подробнее.
При використаннi матерiалiв сайту посилання на сайт обов'язкове!
